Турський канал на Волині: рукотворна артерія, що єднає два моря

Турський канал бере початок з однойменного озера біля селища Заболоття і впадає в озеро Оріхове. Його протяжність — 32,2 кілометра, ширина сягає 16–18 метрів, а після днопоглиблювальних робіт глибина становить 2,4 метра. На каналі облаштовано 223 шлюзи-регулятори та 88 труб переїздів.

Ця водна артерія є частиною масштабної гідросистеми, що через озера Турське, Тісоболь та Оріхове сполучається з Дніпровсько-Бузьким водним шляхом. Таким чином, теоретично з цієї точки можна дістатися і до Чорного, і до Балтійського морів.

Перші елементи системи почали зводити ще 1775 року за польського короля Августа Понятовського. Сам Турський канал будували у XIX столітті — за одними даними, у 1839–1843 роках, за іншими — під час експедиції генерала Жилінського у 1870–1880-х роках. За переказами старожилів та краєзнавчими описами, кілометри каналів проривали вручну звичайними лопатами, стоячи по коліна у воді. Те, на що тисячам людей знадобилося сім років, сучасний екскаватор робить за кілька місяців.

У XIX столітті будівництво Турського та Оріхівського каналів пояснювали насамперед меліорацією: осушення боліт мало зменшити випаровування, які спричиняли масові хвороби серед місцевого населення. До появи розгалуженої залізничної мережі канали слугували транспортними шляхами — ними сплавляли ліс, перевозили віск, мед і рибу, адже поліські дороги були практично непрохідними.

Нині канал виконує іншу функцію. Весною Заболоттівська насосна станція перекачує повеневу воду в Турське озеро (площею 1285 гектарів, одне з найбільших на Волині), а в спекотні місяці через систему шлюзів ця волога розподіляється на навколишні землі. Окрім Турського, до мережі входять Оріхівський, Залухівський, Волянський, Білозерський та Вижівський канали, що разом регулюють водний режим поліських територій.

Турський канал — не просто широка водойма серед боліт. Це жива частина гідротехнічної системи, започаткованої майже два століття тому, яка й сьогодні забезпечує екологічну рівновагу та господарські потреби кількох районів Полісся.