Під Уманню знайшли поселення, старше за єгипетські піраміди: що це означає

Йдеться про територію нинішніх сіл Тальянки та Легедзине. Перші розкопки в Легедзиному стартували на початку 1980-х років, і вже тоді археологи натрапили на сотні жител, розташованих за чітким планом. За наступні десятиліття дослідники вивчили близько 60 хат, але більша частина поселення й досі перебуває під землею. Науковці припускають, що там можуть бути ще понад дві тисячі споруд.

Масштаб вражає не лише кількістю будівель. Будинки стояли концентричними колами й мали схожу конструкцію, а в окремих осередках, за підрахунками дослідників, могло мешкати до 10 тисяч людей. Для епохи енеоліту це надзвичайно багато: така громада потребувала спільного планування простору, розподілу праці та стабільного забезпечення продовольством. Саме тому трипільські поселення часто називають одними з найдавніших прикладів складної організації життя великих землеробських спільнот.

Про походження трипільців розповів засновник проєкту «Реальна історія» Акім Галімов. За його словами, предки цієї культури прийшли на українські землі з Близького Сходу та Східної Анатолії. «Вони йшли з Близького Сходу та Східної Анатолії у пошуках кращих умов для життя, родючої землі та достатньої кількості води», — пояснив історик. Приблизно 8,5 тисячі років тому ці землероби дісталися Балкан, ще через тисячу років — Румунії, а згодом перетнули Дністер і через його притоки вийшли до Бугу та лісостепової частини Правобережної України.

Трипільська культура проіснувала близько двох тисяч років і була частиною ширшої археологічної спільноти Кукутень, що охоплювала території сучасної Румунії та Молдови. Попри значні розміри поселень, науковці досі дискутують, чи можна вважати їх містами в сучасному розумінні. Втім, площа, кількість будівель і мешканців свідчать про високий рівень організації. Для порівняння: перші піраміди в Єгипті з'явилися приблизно через тисячу років після розквіту трипільських поселень, а Стоунхендж — ще приблизно через дві тисячі.

Що це означає для України сьогодні? По-перше, це ще один аргумент на користь того, що територія країни була осередком складних суспільств задовго до писемної історії. По-друге, значна частина пам'ятки залишається недослідженою, а отже, потенціал для нових відкриттів і для розвитку місцевих громад через культурний туризм — реальний. По-третє, це нагадування про потребу захисту археологічної спадщини: без належного фінансування та контролю частина цих свідчень може бути втрачена назавжди.