СЗЧ через релігійні переконання: суд у Стрию ухвалив вирок мобілізованому

Чоловіка, мобілізованого 19 листопада 2024 року, призначили кухарем відділення забезпечення військової частини. Уже за чотири дні він самовільно залишив місце служби. Понад 10 місяців він не з'являвся у частині, після чого сам прийшов до територіального органу Державного бюро розслідувань. У жовтні 2025 року матеріали справи надійшли до суду.

Під час розгляду обвинувачений не визнав провини. Він пояснив, що не може служити в армії та носити військову форму через свої релігійні переконання. Ще у 2022 році він просив призначити йому альтернативну невійськову службу. Проте суд наголосив: якщо громадянина призвано за мобілізацією, замінити військову службу на альтернативну не можна. Водночас релігійні переконання можуть враховуватися під час проходження служби, зокрема щодо носіння та використання зброї.

Суд дійшов висновку, що військовослужбовець, усвідомлюючи відсутність рішення про заміну виду служби, самовільно залишив частину саме з метою ухилення від подальшого проходження військової служби. Це кваліфікували як дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану, та призначили покарання — 5 років позбавлення волі.

Важливо розрізняти самовільне залишення частини (СЗЧ) і дезертирство. СЗЧ — це відсутність без дозволу, але без наміру остаточно залишити службу. Дезертирство ж передбачає умисне ухилення від військового обов'язку з метою повністю припинити службу. У цій справі суд визнав саме дезертирство, що й зумовило суворість вироку.

Цей випадок показує, як суди розмежовують мотиви та тривалість відсутності. Релігійні переконання не звільняють від обов'язку служити за мобілізацією, але можуть впливати на умови служби. Для військовослужбовців це сигнал: самовільне залишення частини навіть через переконання може бути розцінено як дезертирство з відповідним покаранням.