Що показує судова статистика у справах про ТЦК: асиметрія розгляду

Журналісти проаналізували матеріали кримінальних проваджень у Єдиному державному реєстрі судових рішень, де фігурують ТЦК. Загалом вони нарахували близько 13 400 унікальних справ зі згадкою центрів комплектування, з яких приблизно 9 900 — це справи, де ТЦК згадані по суті, а не побіжно. Переважна більшість — 8 740 — адміністративні провадження, які здебільшого стосуються оскарження рішень. Кримінальних справ виявилося 1 056, цивільних — 69.

Одна з ключових знахідок стосується швидкості та результативності розгляду. У справах про напад на представників ТЦК журналісти знайшли 47 проваджень, серед яких девʼять вироків і десять ухвал про тримання під вартою. Відмов від порушення справи чи початку досудового розслідування в цій категорії не виявилося. Натомість у 43 справах про побиття громадян представниками ТЦК є лише два вироки і сім відмов. Із загальної картини видно, що у справах, де агресором указані представники ТЦК (303 справи), рішень менше, ніж у тих, де агресорами названі цивільні громадяни (293 справи).

Окремо журналісти звернули увагу на відсутність у реєстрі вироків про вбивство цивільних представниками ТЦК, хоча є одна скарга, у межах якої рідні вимагають розслідування смерті після побоїв та утримання в казармі. Так само не знайшлося вироків про вбивство представників ТЦК, попри те що новини про такі випадки були. Серед іншого в реєстрі є 286 справ про «незаконне утримання», де найчастіше йдеться про вимоги до поліції відкрити провадження; суд задовольнив такі позови лише у семи випадках. Ще 131 справа стосується хабарів за ухилення від мобілізації із залученням ТЦК та ліквідованих МСЕК, і в цих провадженнях є 20 вироків.

Пояснюючи таку асиметрію, журналісти наводять дві причини. Перша — представники ТЦК рідко звертаються до правоохоронців, коли на них нападають цивільні. Друга — навіть після відкриття справи вони часто займають примирливу позицію, вказують, що претензій немає, а суд це враховує при визначенні покарання. Крім того, зазначається, що бійки трапляються не лише з тими, кого намагаються мобілізувати, а й з їхніми родичами чи односельцями, що свідчить про високий рівень агресії в суспільстві.

Окремо порушено питання процедури. За словами військового адвоката Олега Леонтьєва, для примусового доставлення людини до ТЦК має бути чітка правова основа. Саме примусове доставлення — це не самовільна дія ТЦК, а адміністративне затримання, яке може здійснювати виключно поліція за зверненням керівника центру і за фактом адміністративного правопорушення у сфері обліку чи мобілізації. Представники ТЦК не мають права самостійно застосовувати силу, утримувати людину чи садити її в авто — усі примусові дії виконують правоохоронці. Для роботи цього механізму потрібна налагоджена взаємодія між поліцією та ТЦК, організувати яку можуть очільники МВС і Міноборони разом із командувачем Сухопутних військ, якому підпорядковані ТЦК.

Підсумок: цифри з реєстру показують не лише різну швидкість розгляду, а й те, що значна частина конфліктів навколо ТЦК узагалі не доходить до судового рішення. Це ускладнює оцінку масштабу проблеми і ставить питання про те, наскільки прозоро працює вся система — від дій на місцях до взаємодії ТЦК і поліції.