Сови замість голубів: як сербська Кікінда перетворила навалу хижаків на туристичний бренд

Місто Кікінда поблизу румунського кордону взимку стає місцем найбільшого скупчення вухатих сов у світі. Понад 850 птахів обирають ялини, каштани й паркові алеї в центрі, тоді як загалом на півночі Сербії щозими злітається понад 35 тисяч цих хижаків. Для виду, який зазвичай уникає людей і ховається в лісових хащах, така поведінка нетипова.

Причина — у зміні довкілля. Навколишні поля залишаються голими: дерева вирубані, а після збору врожаю на ріллі розмножуються гризуни. Міські парки виявилися для сов теплим і захищеним прихистком, куди не дістаються великі хижаки. Удень птахи спокійно сидять на гілках над головами перехожих, а з настанням сутінків починають полювання: розмах крил сягає майже метра, швидкість — до 80 км/год, а здобич вони здатні засікти на відстані до півтора кілометра. За ніч сови очищають фермерські угіддя від тонни шкідників.

Ще кілька десятиліть тому таке сусідство викликало страх: ухання в темряві вважали провісником смерті, а птахів цькували. Змінити ставлення вдалося сербському орнітологу Мілану Ружичу, який переконав селян, що сови — безкоштовний і дієвий захист урожаю, який зберігає зерно краще за отрутохімікати.

Нині Кікінда не просто звикла до крилатих сусідів — місто зробило їх частиною своєї ідентичності. Щолистопада тут проводять Місяць сов, який приваблює туристів з різних країн, а місцеві крамниці продають сувеніри із совиною символікою.

Для України цей приклад показовий із двох причин. По-перше, він демонструє, як екологічна проблема — скорочення природних оселищ і розмноження гризунів — може бути пом'якшена без хімії, якщо поруч є хижаки. По-друге, історія Кікінди показує, що навіть незручне сусідство з дикою природою здатно перетворитися на економічний ресурс — від збереження врожаю до туризму. Питання лише в тому, чи готові громади інвестувати в пояснення й спостереження, а не в отруту.