Сікорський про погрози Кремля: ядерний шантаж уже не працює

Обмін заявами між Варшавою та Москвою переріс у публічну суперечку про те, чого насправді варті російські військові погрози. Радослав Сікорський в ефірі Polsat News відреагував на слова помічника Володимира Путіна Миколи Патрушева, який пообіцяв знищити Польщу за кілька днів. Польський дипломат нагадав, що подібні залякування ядерним ударом лунають на адресу його країни вже десятиліттями, і кремлівська пропаганда повторює їх постійно.

За словами Сікорського, колишнім радянським, а тепер російським «товаришам» варто тверезо оцінювати співвідношення сил і розуміти, на який ризик вони наражаються, висловлюючи такі погрози.

Водночас очільник польської дипломатії визнав, що ядерна зброя справді залишається одним із головних козирів Москви. Але, за його оцінкою, скористатися цією перевагою на практиці Росії буде вкрай важко — і це вже продемонструвала війна проти України.

«Як Росія переконалася на прикладі України, цю перевагу важко використати. Якби Росія могла вирішити цю війну за допомогою ядерного шантажу, вона б уже це зробила», — сказав Сікорський.

Ця теза має цілком практичний вимір для регіону. Ядерний шантаж розрахований на те, щоб змусити партнерів Києва до поступок і обмежити їхню підтримку, а не на реальне застосування зброї. Якщо погрози не зупинили допомогу Україні, то й тиск на Польщу чи країни Балтії навряд чи дасть Москві бажаний результат. Це підриває саму логіку залякування, на якій Кремль будує свою риторику щодо НАТО.

Слова Сікорського продовжують його попередню лінію: раніше він заявляв, що в разі нападу Росії Польща змогла б перемогти досить швидко, оскільки польська та європейська авіація суттєво переважає російську. У Москві цю заяву сприйняли болісно, що й вилилося у відповідні погрози.

Ситуація в регіоні залишається напруженою не лише на рівні риторики. Президент Литви Гітанас Науседа припустив, що безпілотники, які залітають до Литви та інших балтійських держав, можуть збиватися з курсу навмисно — з волі Кремля.

Отже, публічна суперечка Варшави й Москви — це не просто обмін гучними фразами. Вона показує, як сторона, що погрожує, втрачає важелі впливу, коли погрози перестають лякати. Для України та її союзників це означає, що послідовна підтримка Києва залишається найдієвішим способом знецінити російський ядерний шантаж — і що тиск на цьому напрямі навряд чи послабшає.