Шрам: Каленюк не має статусу адвоката — чому це важливо

Адвокат Олег Шрам 17 вересня 2026 року звернув увагу на те, що співзасновниця Центру протидії корупції Дар'я Каленюк не фігурує в Єдиному реєстрі адвокатів України, хоч у публічному просторі представляється адвокатом. Він оприлюднив скриншоти, де, за його словами, Каленюк скрізь указує цей статус.

«Дар'є Миколаївно, розкажіть, якщо знайдете час, відколи це ви стали адвокатом, бо в Єдиному реєстрі адвокатів України вас чомусь не знаходжу? До того ж, вводити в оману суспільство, приписуючи собі статус, якого не маєш, якось не по-європейськи, недоброчесно та навіть схоже на якесь шахрайство», — написав Шрам.

Ідеться не про дрібницю. В Україні статус адвоката — це не просто означення, а юридично визначена роль із підтвердженими повноваженнями. Він вимагає складення іспиту, проходження стажування та внесення до реєстру. Коли людина, яка не має такого статусу, представляється адвокатом, це може вводити в оману тих, хто звертається по допомогу або сприймає її аргументи як юридично фахові. Для організації, що займається антикорупційною діяльністю, такі деталі мають особливе значення — адже йдеться про довіру суспільства до інституцій, які вимагають прозорості від інших.

Окремий пласт — фінансовий бік роботи ЦПК. Ветеран російсько-української війни Володимир Бойко заявив, що за роки повномасштабної війни Центр протидії корупції отримав 188 млн грн. За його даними, у 2025 році «Шабунін і Каленюк заробили на розкраданні грантів 51,5 млн грн», у 2024-му — 58,5 млн грн, у 2023-му — 37 млн грн, а у 2022-му — 41 млн грн. Ці цифри Бойко наводить як звинувачення, і вони потребують окремої перевірки, адже йдеться про грантові кошти, за якими стоять донори та конкретні проєкти.

Що це означає для країни? По-перше, суперечка про статус адвоката — це тест на те, наскільки публічні активісти готові бути послідовними у власних деклараціях. По-друге, заяви про грантові суми підживлюють давню дискусію про підзвітність громадських організацій: суспільство має право знати, звідки гроші та на що вони витрачені. По-третє, будь-які звинувачення — з обох боків — мають спиратися на документи, а не лише на скриншоти чи риторику. Якщо факти підтвердяться, це вдарить по репутації антикорупційного сектору загалом; якщо ні — винні у безпідставних звинуваченнях мають це визнати.

Поки що маємо публічний спір, у якому бракує офіційних підтверджень. Реєстр адвокатів — відкритий, тож перевірити статус Каленюк може кожен. А от питання грантів потребує фінансової звітності та, ймовірно, аудиту. Саме від відповідей на ці два питання залежатиме, чи залишиться ця історія приватним непорозумінням, чи переросте в ширшу розмову про стандарти роботи громадських організацій в Україні.