Садиба Лизогубів у Седневі: 300 років історії, від козацького полковника до музею

Наприкінці XVII століття Седнів став власністю чернігівського полковника Якова Лизогуба, який розпочав масштабне будівництво. У 1690 році тут звели кам'яницю — одноповерховий будинок із підвалом, п'ятьма приміщеннями, з'єднаними анфіладою. У другій чверті XIX століття до головного фасаду додали вежу з готичними вікнами, контрфорсами та зубцями — саме такою її побачив Тарас Шевченко і зробив малюнок.

У 1830-х роках до Седнева переїхали брати Андрій та Ілля Лизогуби, які перетворили садибу на архітектурно-парковий ансамбль у романтичному стилі. Садиба розташована на високому березі річки Снов, перепад висот сягає 45 метрів. Доріжки прокладали паралельно схилам, а територію організовували терасами й клумбами. У гроті діяли насоси на паровому двигуні, які піднімали воду з глибини 45 метрів для фонтанів. Тоді Снов був судноплавним, тож біля садиби існували набережна зі скульптурами та невеликий порт, до якого вели багатоярусні мармурові сходи (згодом зруйновані).

У різні роки тут гостювали Тарас Шевченко, Лев Жемчужников, Леонід Глібов, Борис Грінченко, Опанас Сластіон — садиба була радше творчим майданчиком, ніж парадною резиденцією. Під час Другої світової війни кам'яницю частково зруйнували, реставрацію завершили 1967 року. Після цього в будівлі відкрили пивний бар, що викликало обурення громадськості; заклад закрили, а споруда почала занепадати — вибиті вікна, зняті підлоги й двері. У 2001 році кам'яницю відреставрували коштом ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» до десятиріччя незалежності.

З 2009 року територія має статус державного історико-культурного заповідника «Садиба Лизогубів». Тут збереглися автентичні інтер'єри, діє музей. Це унікальний приклад того, як пам'ятка, переживши війни, занепад і навіть пивбар, стала частиною національної культурної спадщини.