86-річна Надія з Рівненщини сама рубає дрова та доглядає город

Надія все життя провела в Підгірнику. До виходу на пенсію близько 28 років працювала дояркою та в ланці. У неї четверо дітей, один син помер, решта мешкають поза селом. Оселя, в якій вона зараз живе, повністю дерев'яна — її зводили разом із покійним чоловіком.

Опалює будинок дровами, на які цьогоріч витратила 19 тисяч гривень. Жінка зізнається, що ціни на паливо вдарили по кишені: «Ой, Боже мій, дорого. Я машину виписала. На зиму вистачить, можливо. Дорого, дрова дорогі — хоч і в лісі живемо. Потрібно було — пішов в ліс, взяв, привіз. А зараз…». Коли привезли дрова, вона вирішила рубати їх самостійно, бо «немає кому рубати, то беру й цюкаю».

У великому будинку тепер мешкає лише вона. Надія зізнається, що влітку в хаті холодно, а взимку доводиться економити дрова: «Повністю дерев'яний. Повністю геть, із кінця в кінець дерев'яний. Літом зайди в хату – ноги мерзнуть. А вдень зимою холодно. Економлю дрова. Була сім'я, четверо дітей, нас двоє – шестеро. То й було тепло».

Надія обробляє невеликий город, посадила цибулю, моркву та огірки. Допомагають родичі та соціальна працівниця, яка приходить щосереди. Ґрунт у селі переважно піщаний, тож урожай залежить від дощів. Поруч із будинком можна побачити диких тварин: лосів, кіз та диких свиней.

Колись у Підгірнику були ферма, школа та колгосп, а тепер більшість будинків порожні. У селі залишилося близько двадцяти людей, переважно пенсіонерів. Від Рівного сюди 78 кілометрів, від Сарн — 43. Автобусне сполучення відсутнє, до найближчого села Кузьмівка — 3,5 кілометра пішки. Незважаючи на труднощі, Надія не планує переїжджати: каже, що звикла до цього місця і продовжує сама давати собі раду в господарстві.