Російські «вибори» як інструмент легітимізації окупації: що це означає

Підсумкові цифри російського голосування не мають самостійного значення, оскільки результати були відомі наперед. Основне завдання, яке ставило перед собою керівництво Росії, полягало в забезпеченні високої явки, і цього не приховували. У цьому контексті важливо розуміти, що йдеться не про внутрішню російську політику, а про спробу створити видимість легітимності для подальших дій проти України.

Російська опозиція, попри відсутність реальних важелів впливу, своїми діями сприяла підвищенню явки. Стратегія так званого «розумного голосування» виглядає як імітація активності, яка насправді завдає шкоди. У попередні роки подібні епізоди можна було розглядати як політичну помилку, але сьогодні це межує з підтримкою виправдання агресії та легалізації захоплення українських територій. Російська пропаганда прямо заявляла, що ці «вибори» мають закріпити інкорпорацію тимчасово окупованих регіонів України.

Залучення людей до участі в цих процедурах є спекуляцією на природному бажанні висловити незгоду. Багато хто щиро хоче протестувати, і це зрозуміло. Однак агітація прийти на дільниці та підвищити явку означає пряму підтримку режиму. Для диктатури критично важливе визнання її права проводити такі заходи. Участь за її правилами рівнозначна визнанню її легітимності.

Для України наслідки очевидні: будь-яке визнання цих процедур, навіть опосередковане, розмиває межу між окупацією та «волевиявленням» і ускладнює міжнародну позицію щодо повернення територій. Єдиний конструктивний шлях для тих, хто називає себе опозицією, — допомагати Україні перемогти й демонтувати цей режим.

Підсумок: участь у російських «виборах» не є протестом, а формою підтримки системи, яка використовує їх для закріплення окупації. Україна має виходити з того, що легітимності цим процедурам немає і бути не може.