Роман Коцюбинського, ультиматум дружини і листи на все життя

Михайло Коцюбинський одружився з Вірою Дейшею 1896 року. Вона була не лише дружиною й матір'ю його чотирьох дітей, а й однодумницею, помічницею та людиною, чиїм літературним судженням письменник довіряв. Віра також брала активну участь у громадському й культурному житті Чернігова, тож їхній шлюб виходив за межі звичайних сімейних стосунків.

На початку 1900-х Коцюбинський працював у Чернігівському статистичному бюро. Там він познайомився з Олександрою Аплаксіною — співробітницею, молодшою за нього на 16 років. Між ними виник роман, який тривав роками. Письменник називав Олександру «Шурочкою» і присвячував їй численні листи.

У 1907 році Віра дізналася про ці стосунки. Вона поставила чоловікові умову: він не мав залишати сім'ю. Зрештою Коцюбинський залишився з дружиною. Особисті зустрічі з Аплаксіною припинилися, але листування тривало. Збереглося багато їхніх листів, які й сьогодні засвідчують силу цього зв'язку. Аплаксіна так і не вийшла заміж і все життя зберігала листи письменника.

Віра залишалася поруч із Коцюбинським до кінця його життя. Він помер 25 квітня 1913 року в Чернігові. Тож зводити цю історію до простої «зради, яку дружина пробачила» було б надто спрощено: за нею — багаторічний шлюб, четверо дітей, спільне життя та почуття, які письменник не зміг просто викреслити.

Для сучасного читача ця історія — нагадування, що постать Коцюбинського не обмежується підручником. Його родинний досвід показує, як складно розділяти митця і людину, а також ставить питання про ціну, яку платять близькі за творчу спадщину.