Пожежна безпека як фактор збитків: чому вогонь після атак завдає більше руйнувань

За роки повномасштабної війни характер руйнувань від ворожих атак змінився: тепер ключовим чинником збитків стає займання, спричинене падінням уламків дронів чи ракет. У містах, де норми протипожежної безпеки існують переважно на папері, навіть незначний приліт може призвести до масштабної пожежі. Йдеться не про надзвичайні обставини, а про системну проблему, яка роками залишалася поза увагою.

Формально в Україні є орган, відповідальний за нагляд у цій сфері, — ДСНС. Однак на практиці, як зазначають у колонці, бізнес і перевіряльники нерідко зберігали неформальні домовленості, за яких недоліки не усувалися, а лише приховувалися. За п'ять років війни ця модель майже не змінилася, хоча ціна помилки зросла в рази.

Показовий приклад — ринки. Нещодавно від «падіння уламків» ворожих безпілотників зайнялося на ринку в Хмельницькому. Раніше вщент згорів Лук'янівський ринок у Києві. У цих випадках закономірно постає питання: чи були б наслідки меншими, якби об'єкти утримували відповідно до вимог — із вільними проходами та доступом для пожежної техніки?

Окремий випадок — ринок у Білій Церкві. За словами ветерана Олександра Мазуренка, який служив у «Азові» та 72-й бригаді й нині живе в місті, там роками не виконуються судові рішення, які зобов'язують власників привести територію до ладу. Місцева ДСНС, за його спостереженнями, не реагує на невиконання цих рішень. Об'єкт уже горів двічі, навіть без впливу бойових дій, а власники, які перебувають за кордоном, не вкладають коштів у його облаштування.

Ця ситуація — не лише про конкретний ринок. Вона показує, як загальнодержавна проблема нехтування безпекою перетворюється на конкретні ризики для жителів громад. Під час війни, коли будь-якої миті може статися черговий удар, відсутність елементарних протипожежних заходів означає, що частина руйнувань є наслідком не лише дій ворога, а й занедбаності тилу.

Питання, яке залишається відкритим: скільки ще ударів має статися, щоб протипожежні норми перестали бути формальністю, а нагляд — предметом неформальних домовленостей. Відповідь на нього визначатиме не лише масштаб майбутніх збитків, а й безпеку людей у містах, які й без того щодня живуть під загрозою обстрілів.