Р РадикалГоловні новини України

Польща нарощує економіку на тлі стагнації Західної Європи: у чому причина

·434 слівредакція
Польща нарощує економіку на тлі стагнації Західної Європи: у чому причина

Поки Франція та Німеччина ледве утримують зростання, Польща щороку додає 3–4% ВВП і вже вийшла на трильйон доларів. Розбираємо, що стоїть за цим ривком і що це означає для решти Європи.

Французька економіка практично зупинилася: там прогнозують зростання ВВП лише на 0,4% на рік. Німеччина тримається в плюсі переважно завдяки бюджетним вливанням. На цьому тлі Польща демонструє 3–4% реального зростання щороку й уже накопичила економіку обсягом близько трильйона доларів. The Economist відкрито називає країну суперзіркою, і для Парижа та Берліна це виглядає як несподіваний виклик: держава, до якої десятиліттями ставилися зверхньо, тепер показує інший результат.

Найпоширеніше пояснення — європейські дотації — не витримує перевірки. Угорщина, Греція чи Португалія отримували від ЄС значно більше коштів на душу населення, але порівнянного стрибка там немає. Якби самі лише дотації гарантували добробут, Південна Італія давно була б серед лідерів світової економіки. Фонди ЄС справді допомогли з дорогами, але вони не створювали фабрики, софтверні компанії та мільйони малих підприємств, які нині дають половину ВВП країни.

Ключове пояснення лежить в іншій площині. Із 2003 року польський ВВП зріс на 130%, тоді як у середньому по ЄС — лише на 35%. Серед причин називають кілька чинників. По-перше, ставлення до праці та підприємництва: у Польщі важка робота і власна справа сприймаються як норма, а не щось підозріле. По-друге, податки — відносно низькі й прості: 19% для великих компаній і лише 9% для невеликих фірм, що дозволяє капіталу залишатися в країні. По-третє, ранні й болючі реформи, які відкрили ринки замість захисту старих монополістів, — тут згадують команду Бальцеровича. По-четверте, держава намагалася не втручатися в бізнес із мікроменеджментом. І по-п'яте, люди: ті, хто раніше виїхав на заробітки до Лондона чи Дубліна, навчилися там і повернулися, щоб відкрити власні компанії.

Для України цей приклад має практичне значення. Він показує, що зовнішня фінансова допомога сама по собі не створює зростання — вона працює лише в поєднанні з простою податковою системою, дерегуляцією та готовністю суспільства до підприємництва. Так само важливо, що польський ривок триває понад два десятиліття: це не короткий сплеск, а результат послідовної політики.

Підсумок простий: поки Західна Європа обговорює перерозподіл, Польща нарощує виробництво й бізнес. Для країн регіону, зокрема України, це радше орієнтир, ніж диво: рецепт зростання відомий, питання лише в готовності його застосовувати.

Читайте також