Олешки без постачання понад три місяці: як виживає місто на лівобережжі Херсонщини

За словами начальниці Олешківської міської військової адміністрації Тетяни Гасаненко, звернення від мешканців міста надходять щодня. Останній раз продукти завозили до Олешок наприкінці травня, тож понад три місяці люди харчуються тим, що залишилося в запасах, виросли на городах або вдалося обміняти чи купити на місцевому базарі.

Один із мешканців надіслав фото страви, яку назвав «олешківським борщем». Її зварили з картоплі, буряка, помідора, цибулі, кабачка та спаржі, додавши для поживності ячну крупу й два яйця. «Мати виміняла 2,5 кілограми цукру на 10 яєць. Капусти там теж немає, але ще є спаржа. Кабачок і спаржа дуже виручають зараз», — розповів чоловік.

Мешканка міста Галина (ім’я змінене з міркувань безпеки) каже, що востаннє їла м’ясо, ймовірно, на Новий рік. Тепер її денний раціон — коржик із води та борошна, яблучне повидло і чай без цукру. Жінка живе в покинутому приватному будинку, бо її квартиру зруйнували обстріли. У місті немає світла й газу, воду беруть зі свердловин, а після чергового обстрілу пошкодило дах і того помешкання, де вона оселилася.

За розповіддю Галини, люди виходять на вулицю здебільшого з 7:00 до 9:00. На базарі дізнаються новини, продають або обмінюють продукти з власних запасів і городів. Ціни на їжу зросли різко: кілограм кабачків коштує близько тисячі рублів. Яйця стали рідкістю через брак кормів для птиці. Навесні в людей ще були кури та свині, але згодом худобу почали забивати, бо не було чим годувати. «На все місто — одна корова», — каже жінка.

Власного городу Галина не має, тож врожаєм з нею діляться сусіди. За її словами, ціни настільки високі, що гроші втрачають сенс: «Сьогодні були пару кабачків — тисячу рублів за кілограм. Це, грубо кажучи, 500 гривень. Мішок борошна хтось виніс — мабуть, збирається виходити з міста. Продав за 200 тисяч рублів, це десь дві тисячі доларів! Щоб ви розуміли, які тут не те щоби ціни, а критична ситуація. Бо ці гроші — просто папірці».

Що це означає для людей і країни. Олешки показують, як окупація поступово перетворює місто на зону, де базові потреби — їжа, вода, тепло — залежать не від ринку чи держави, а від випадкових обмінів між сусідами. Руйнування житла, відсутність комунальних мереж і неможливість виїхати замикають людей у замкненому колі: без кормів гине худоба, без завезень порожніють полиці, а гроші знецінюються швидше за продукти. Гуманітарна ситуація продовжує погіршуватися, і без зовнішнього втручання — режиму тиші для евакуації чи доставки допомоги — розв’язати її на місцевому рівні неможливо.