Ідентифікували за ДНК: на Черкащині попрощалися із захисником Вадимом Тодоровичем

Вадим Тодорович долучився до лав Збройних Сил України 18 червня 2024 року. Він служив у 152 окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.

За даними Монастирищенської міської ради, солдат загинув 28 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Новогродівка Покровського району Донецької області. Військовий отримав поранення, несумісні з життям.

Про загибель захисника його родина дізналася через збіг ДНК. Від моменту смерті до повернення тіла додому минуло майже два роки. Лише 17 вересня Вадима Тодоровича провели в останню путь.

Попрощатися з воїном прийшли рідні, друзі, знайомі, побратими, військовослужбовці, волонтери, священнослужителі, представники влади та жителі громади. Поховали захисника на сільському кладовищі у Сатанівці.

Історія Вадима Тодоровича показує, як довго іноді триває шлях загиблого воїна додому. Ідентифікація за ДНК залишається одним із небагатьох способів встановити особу загиблого в умовах інтенсивних бойових дій, коли тіла неможливо забрати з поля бою одразу. Для родин це означає місяці, а часом і роки очікування між звісткою про зникнення та можливістю поховати близьку людину.

Затримка з похороном — це не лише бюрократична процедура. Увесь цей час рідні перебувають у стані невизначеності, без можливості пройти через звичайний обряд прощання. І лише після підтвердження особи громада може віддати шану загиблому.

Для Монастирищини це ще одна втрата серед тих, хто пішов захищати країну. Поховання у Сатанівці завершує історію конкретної людини, але не знімає питання про те, скільки ще родин чекають на підтвердження ДНК, щоб нарешті попрощатися зі своїми.