Медицина на окупованій Донеччині: черги, дефіцит лікарів і залежність від РФ

Родичі мешканки Горлівки Аліни (ім'я змінено з міркувань безпеки) чекають на планову операцію для бабусі з жовтня. За вісім місяців черга так і не дійшла — за словами жінки, на все місто працює лише один хірург. Ліки родина купує в одній аптеці, де вдалося домовитися з працівницею: без російського медичного поліса придбати серйозні препарати складно.

Дослідження Східної правозахисної групи підтверджує: проблеми не поодинокі, а системні. З 450 заявлених окупаційною владою медзакладів лише 235 (52%) включені до російської системи ОМС. Решта — або зруйновані, або не працюють повноцінно. На окупованій Донеччині до ОМС потрапили близько 115 закладів, але наявність у реєстрі не гарантує наявності лікарів та обладнання.

Кадровий голод — головна проблема. За 2023–2026 роки фіксували 88 фактів нестачі медиків, найбільше — у 2025-му. На окупованій частині Донеччини понад 900 вакансій лікарів і близько 1100 — медсестер. Випуск фахівців у Донецькому медичному університеті впав на 84%. Росія намагається закривати прогалини виїзними бригадами: якщо у 2023-му таких випадків було три, то у 2025-му — вже 82. Приїжджі лікарі проводять операції, консультують онкохворих, але це не рятує ситуацію. Аналізи з Донеччини відправляють до Ростовської області, результати чекають 5–7 днів.

Доступ до медицини жорстко прив'язаний до російських документів. Поліс ОМС можна оформити лише з російським паспортом і СНІЛС. На Херсонщині майже половина населення (197 тисяч із 422) залишилася без полісів. На Луганщині понад 78% дітей не мали страхування. Соціолог Олександр Позній розповів про випадок, коли швидка відмовилася приймати пологи без паспорта. Навіть із полісом частина послуг (психіатрія, ВІЛ/СНІД, служба крові) фінансується окремо й залишається недоступною.

Наслідки — у цифрах. На Луганщині чверть нових онкозахворювань у 2025-му діагностували на четвертій стадії. На Запоріжжі за дев'ять місяців 2025-го виявили на 58% більше випадків діабету, ніж за весь попередній рік. У 107 селах Донеччини немає жодної аптеки — ліки привозить «автоаптека» раз на місяць. Населення окупованої частини Донеччини з 2014 року скоротилося на 57%.

Ситуація, за оцінкою дослідників, є системною гуманітарною кризою. Медицина на окупованих територіях не стала самодостатньою: вона залежить від російських кадрів, логістики та документів. Для звичайних людей це означає черги, неможливість отримати лікування вчасно та постійний ризик опинитися без допомоги.