Марію Федак перепоховали у Львові: що стоїть за поверненням родини Коновальця і Мельника

Ексгумацію останків провели 10 вересня в Люксембурзі, після чого їх доправили до Львова, щоб поховати поруч із чоловіком Степаном Федаком. Прощання розпочалося в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, звідки жалобна процесія вирушила на Личаківський цвинтар — Марію Федак поховали на полі №49. У церемонії взяли участь її правнук Юрій Кузьмович, який багато років живе у США, представники влади та духовенство.

Для України це не просто родинна подія. Марія Федак належала до середовища, з якого вийшло ціле покоління українських громадських і політичних діячів початку ХХ століття. Вона народилася 1874 року в селі Угринь на Тернопільщині в родині греко-католицького священника, а 1893 року вийшла заміж за львівського адвоката, громадського діяча й мецената Степана Федака. Подружжя виховало вісьмох дітей, і їхній дім став одним із осередків українського життя у Львові.

Сама Марія Федак була активною учасницею жіночого руху, входила до керівництва спілки «Труд», займалася благодійністю, підтримувала студентську молодь і долучалася до просвітницької праці. Її донька Ольга стала дружиною Євгена Коновальця — одного із засновників і першого голови ОУН, а донька Софія — дружиною Андрія Мельника, який очолив ОУН після загибелі Коновальця. Під час Другої світової війни Марія Федак виїхала з України разом із родиною доньки Софії, рятуючись від радянських репресій, і останні роки життя провела в Люксембурзі, де й була похована на міському цвинтарі Боневуа.

Перепоховання Марії Федак продовжує низку подібних церемоній. 25 травня на Національному військовому меморіальному кладовищі за участю Президента Володимира Зеленського перепоховали останки Андрія Мельника та його дружини Софії, а 18 серпня там же поховали останки Євгена Коновальця. Тепер постать, яка поєднує ці дві родини, повернулася до Львова.

«Повернення Марії Федак на українську землю — це не лише повернення однієї людини. Це повернення частини нашої історії. Її життя — приклад того, як через родину, громадську працю, освіту, благодійність і виховання дітей формувалася українська національна свідомість. Сьогодні ми віддаємо їй належну шану і повертаємо її туди, де вона народилася, жила і працювала для України», — зазначив перший заступник голови Львівської ОДА Андрій Годик.

Підсумок: перепоховання Марії Федак — це і родинний обов'язок, і частина ширшого процесу повернення в Україну тих, чиї долі були розділені війнами та репресіями. Для сучасників це нагода побачити, що українська національна свідомість творилася не лише на політичних трибунах, а й у щоденній праці родин, шкіл і жіночих спілок.