КСУ посилив вимоги до обґрунтування великих застав: що зміниться

Рішення КСУ, ухвалене 21 липня за скаргою Романа Дудіна, не встановлює верхньої межі застави, але кардинально змінює правила гри. Як пояснює старша юристка EQUITY Ілона Милостива, головне значення рішення — не в резолютивній частині, а в умовах, за яких вихід за загальні межі є допустимим. Формальне посилання на тяжкість злочину чи розмір шкоди більше не працює: суд має послідовно відповісти, чому стандартна застава недостатня саме для цієї особи і чому обрана сума відповідає доведеним ризикам та реальній платоспроможності.

Експертка наголошує: якщо застава об'єктивно недоступна, альтернатива існує лише на папері, а людина залишається під вартою. КСУ прямо вказує, що вимоги КПК щодо врахування майнового стану, ризиків і заборони непомірної застави повною мірою діють і при перевищенні меж у 80 або 300 прожиткових мінімумів. Більше того, суд констатував непослідовність і внутрішні суперечності в практиці застосування цієї норми.

Показовою є статистика ВАКС: з 408 апеляційних справ за період з 5 вересня 2019 року до 30 червня 2025 року у 299 випадках застава визначалася понад межі КПК. У 2025 році апеляція зменшила розмір застави у 76,92% переглянутих ухвал. Наприклад, у березні 2026 року Апеляційна палата знизила заставу з 4,992 млн грн до 998,4 тис. грн, оскільки суд першої інстанції не довів існування виняткового випадку.

КСУ наголошує, що застава — не покарання і не компенсація шкоди. Суд повинен дослідити реальну фінансову спроможність, легальні доходи, сімейний стан, наявність утриманців, правовий режим майна та його ліквідність. Наявність активу не означає можливості його використати. Загальне твердження про «значні статки» недостатнє, а надто високі суми мають бути обґрунтовані тим більш переконливо, чим далі суд відходить від загальної межі.

Практичний ефект рішення залежатиме від того, як суди застосовуватимуть нові підходи в конкретних провадженнях. Однак вже зараз зрозуміло: застава не може бути однаковою «ціною свободи» для всіх, але й не повинна перетворювати доступ до свободи на привілей заможних. Це крок до того, щоб фінансове обтяження не підміняло собою тримання під вартою.