Кремль заговорив про тристоронній формат: що стоїть за заявою Пєскова

Заява Дмитра Пєскова, поширена російськими медіа, поєднує дві тези, які важко узгодити між собою. З одного боку, речник голови Кремля каже про відкритість до відновлення тристороннього діалогу. З іншого — прямо визнає, що російська армія не зупиняє бойових дій.

«Наші військові працюють для досягнення поставлених цілей. Але ми сподіваємося, що все ж таки вийдемо на відновлення тристоронніх переговорів й зробимо ще одну спробу для досягнення наших цілей мирним шляхом», — наводить його слова російська преса.

Для України такий сигнал має цілком практичне значення. Формат із трьома учасниками — Росія, Україна, США — означає, що Вашингтон розглядається Москвою не як посередник, а як рівноправна сторона домовленостей. Це змінює саму логіку переговорів: замість двостороннього треку з'являється майданчик, де ключові рішення про безпеку в Європі ухвалюються за участю третьої сторони. Для Києва тут є і потенційна перевага — вага американської підтримки за столом, — і ризик: домовленості про Україну можуть обговорюватися у ширшому контексті, ніж суто українські інтереси.

Друга частина заяви не менш показова. Кремль не декларує жодного припинення вогню чи паузи в бойових діях, а отже, переговори в такому разі йшли б паралельно з війною. Це означає, що тиск на фронті залишається інструментом торгу, а не тим, від чого Москва готова відмовитися заради діалогу. Для людей на прифронтових територіях це прямо означає, що безпекова ситуація найближчим часом не покращиться — незалежно від гучності дипломатичних заяв.

Варто враховувати й те, що подібні формулювання з боку Кремля часто виконують кілька функцій одночасно: сигнал власній аудиторії про незмінність «цілей», зондаж позиції Вашингтона і спроба перекласти відповідальність за відсутність прогресу на іншу сторону. Саме тому конкретика — хто, коли і на яких умовах сяде за стіл — важить більше за сам факт заяви.

Поки що маємо лише декларацію про готовність до формату, який не має ні дати, ні порядку денного, ні підтвердження з боку інших учасників. Тож реальні зміни настануть не тоді, коли про переговори згадають у заяві, а тоді, коли з'являться їхні параметри — склад делегацій, місце зустрічі та, головне, предмет обговорення.