Кравченко пояснив, як надіслав підозру Кривоносу: що це означає

Генеральний прокурор Руслан Кравченко розповів, яким чином директору Національного антикорупційного бюро Семену Кривоносу направили повідомлення про підозру. За його словами, документ оформили згідно з вимогами законодавства і підписали, після чого відправили поштою.

Кравченко наголосив, що підписав повідомлення особисто як генеральний прокурор — відповідно до статті 481 Кримінального процесуального кодексу. Він також зазначив, що передбачені законом відомості внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а сам документ надіслали офіційним способом, визначеним статтею 278 КПК. «Поштове відправлення фіксує дату, зміст, маршрут і факт доставки, тому не залишає простору для маніпуляцій», — написав він. За версією генпрокурора, йдеться про можливе підроблення офіційних документів.

Водночас НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура раніше повідомляли про обставини навколо кримінального провадження та дій Офісу генерального прокурора. А у відповідь на заяву Кравченка від 14 вересня НАБУ заявило, що Кривоносу підозру офіційно не вручали. Остаточну правову оцінку висунутим підозрам має дати суд.

Ситуація розгортається на тлі ширшого конфлікту. 5 вересня стало відомо про спецоперацію НАБУ і САП «Карфаген», у межах якої фігурують працівники Офісу генерального прокурора — слідство перевіряє їхню можливу причетність до схеми з незаконними колцентрами. Наступного дня Кравченко заявив, що не має стосунку до кришування колцентрів. 7 вересня він спершу сказав, що готовий залишити посаду на прохання президента, Верховної Ради або колег, а ввечері подав заяву про відставку, назвавши рішення політичним і заперечивши звинувачення. Того ж дня, 14 вересня, стало відомо, що Кравченко виїхав до Франції.

Президент Володимир Зеленський заявив, що Кравченко має залишити посаду, і до Верховної Ради надійшло подання про його звільнення. Комітет ВР з питань правоохоронної діяльності одноголосно підтримав це подання.

Для людей і країни ця історія важлива не лише кадровими перестановками. Вона ставить під питання те, наскільки чітко розмежовані повноваження між Офісом генпрокурора та антикорупційними органами — і чи не перетворюється процедурна формальність на інструмент тиску. Якщо суд визнає підозру Кривоносу необґрунтованою, це посилить сумніви в незалежності прокуратури. Якщо ж процедуру визнають законною, постане питання про межі повноважень НАБУ. У будь-якому разі те, як завершиться цей конфлікт, вплине на довіру до всієї антикорупційної вертикалі — і на те, чи зможуть правоохоронці надалі працювати без взаємних звинувачень.