У Ковелі попрощалися з Андрієм Луциком — кіборгом, який 10 років боровся за життя після Донецького аеропорту

У Ковелі на Алеї Героїв міського кладовища поховали Андрія Луцика. Він помер 18 вересня після багаторічної боротьби з наслідками поранень, отриманих на фронті. Про це повідомили в Ковельській міській раді.

Андрій Луцик був добровольцем. У 2014 році він пішов захищати Україну у складі 80-ї десантно-штурмової бригади, пройшов Ласточкине, Піски та Водяне, а також тримав Донецький аеропорт — цілий місяць у сильний мороз. Він вижив у тих боях, але отримані травми залишилися з ним назавжди. Далі були численні операції, тривала реабілітація і щоденне подолання болю.

Попри це, Андрій не здавався. Він будував плани, підтримував інших і залишався оптимістом. У соціальних мережах друзі та знайомі згадують його насамперед як людину, а вже потім як воїна. «Дуже важко писати про нього в минулому часі. Він стільки пройшов, стільки витримав, стільки років боровся за життя після Донецького аеропорту, скільки планів у нас було», — написала Наталія Ариванюк. Наталя Попова зазначила, що Андрій понад 10 років боровся за життя після того, як вижив у ДАПі.

Інна Поліщук згадує його і в перші дні повномасштабного вторгнення: «Андрій, коли приходив, завжди приносив із собою якийсь жарт і той свій оптимізм, якого тоді всім дуже бракувало». Вона наголошує: «ця війна почалася у 2014 році».

Для Ковеля і для всієї країни це не просто чергова втрата у довгому списку. Це нагадування про те, що війна не закінчується для тих, хто пройшов її пекло. Поранення, реабілітація, роки болю — усе це залишається з людиною і після повернення додому. І суспільство має пам'ятати про цю ціну не лише в дні прощань.

Андрій Луцик залишив по собі пам'ять про сильну, надійну і добру людину, яка, переживши страшні випробування, не втратила здатності підтримувати інших. Вічна пам'ять.