Майже тисяча загиблих на Харківщині: що означають оприлюднені дані

Після звільнення Харківської області від російських військ правоохоронці та слідчі виявили 981 тіло загиблої людини. Переважна більшість жертв — цивільні. Про це під час заходу, присвяченого річниці Харківської наступальної операції 2022 року, повідомив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.

Із 981 виявленого тіла 774 належали цивільним. Серед загиблих — 293 жінки, 415 чоловіків та 27 дітей. Ще у 39 випадках стать загиблих на момент оприлюднення інформації встановити не вдалося. Сили оборони звільнили понад 500 населених пунктів — практично всю Харківщину було повернуто під контроль України.

За словами омбудсмана, йдеться про воєнні злочини: вбивства мирних жителів, катування, незаконні затримання та насильницькі зникнення. Одним із наймасштабніших місць поховання став Ізюм, де у вересні 2022 року ексгумували 436 тіл. На багатьох із них були ознаки насильницької смерті, зокрема у 30 загиблих виявили сліди катувань. Під час огляду фахівці фіксували переламані кінцівки, вогнепальні поранення, а також сліди від мотузок на руках і шиї. Ці докази стали частиною матеріалів, які можуть бути використані для розслідування воєнних злочинів.

Лубінець зазначив, що окупаційні сили переслідували людей не лише фізично. Особливої уваги зазнавали мешканці з вираженою проукраїнською позицією: їх могли затримувати, катувати або примусово вивозити лише через громадянську позицію, погляди чи прояв української ідентичності.

Наслідки окупації для регіону не обмежилися людськими втратами. Після звільнення населених пунктів залишилися зруйновані житлові будинки, пошкоджена інфраструктура, заміновані території та майно, яке люди втратили через бойові дії й окупацію.

Що це означає на практиці? По-перше, оприлюднені цифри — не остаточні: робота з пошуку загиблих, їхньої ідентифікації та документування злочинів триває. По-друге, зібрані на Харківщині свідчення та матеріали мають важливе значення для встановлення обставин злочинів і притягнення винних до відповідальності. Для родин загиблих це насамперед питання встановлення істини та пам'яті, для країни — частина ширшої роботи з фіксації воєнних злочинів і відновлення звільнених територій.