ГУР: Росія може готувати до 100 тисяч бійців щомісяця, але не 600 тисяч одразу

Головне управління розвідки Міністерства оборони України оцінило, яким є реальний потенціал Кремля у разі оголошення масового призову. За відповіддю ГУР на запит, Росія в теорії спроможна забезпечити 600 тисяч мобілізованих, але провести підготовку такої кількості людей водночас виглядає нереалістичним. Причина — брак інструкторів, полігонів і матеріально-технічної бази.

Натомість розвідка називає інший орієнтир: приблизно 100 тисяч нових бійців щомісяця. Це означає, що навіть якщо Кремль наважиться на масову мобілізацію, поповнення доведеться готувати розтягнуто в часі — упродовж кількох місяців, а не одним набором. Для України це важливий сигнал: ймовірність раптового різкого зростання чисельності російського угруповання обмежена саме спроможністю навчальної інфраструктури, а не лише рішенням політичного керівництва РФ.

Тема нової хвилі призову в Росії активізувалася на тлі повідомлень західних дипломатів про підготовку Кремля до масштабного набору після завершення фейкових виборів до Держдуми. Формальна нормативна база для такого кроку в РФ уже напрацьована, хоча офіційно влада продовжує заперечувати плани мобілізації. Окремо триває підготовка до примусового призову на тимчасово окупованих територіях України: там дефіцит добровольців намагаються компенсувати тиском на чоловіків — затриманнями на вулицях, вилученням із робочих місць, примусом підписувати контракти під погрозами й шантажем, попри рекордні одноразові виплати.

Що це означає для України. По-перше, Кремль шукає способи поповнювати втрати, не оголошуючи непопулярну відкриту мобілізацію, і саме тому посилює тиск на окупованих територіях. По-друге, навіть у разі офіційного призову його ефект буде відкладеним у часі — підготовка потребує місяців. По-третє, зниження темпів набору контрактників у російську армію, про яке йдеться в оцінці ГУР, свідчить, що добровільні стимули працюють дедалі гірше.

Підсумок: потенціал Росії щодо мобілізації залишається значним, але обмеженим не рішеннями Кремля, а спроможністю навчати людей. Це дає Україні час і орієнтири для планування оборони, а тиск на окупованих територіях залишається одним із головних ризиків для місцевого населення.