Ердоган пропонує скасувати право вето в Раді Безпеки ООН: що це змінить

У колонці для Bloomberg Ердоган заявив, що «трагедії останніх років» показали: передача повноважень щодо вирішення глобальних криз «волі кількох столиць більше не відповідає реаліям сучасного світу». За його словами, адаптацію глобальних механізмів ухвалення рішень до сучасних обставин більше не можна відкладати, адже Рада Безпеки досі відображає структуру епохи після Другої світової війни.

Турецький лідер наголосив, що потрібен більш «ефективний, справедливий і підзвітний» підхід до представництва. На його думку, це вимагає не лише розширення складу Ради Безпеки, а й справедливого розподілу керівної відповідальності. Ключовим кроком Ердоган вважає скасування права вето — воно має стати і відправною точкою, і основною стратегічною метою будь-якої вагомої реформи.

Президент Туреччини також закликав створити в межах Генеральної Асамблеї широку коаліцію на принципі, за яким жодна держава «не повинна мати права постійно перешкоджати волі більшості міжнародної спільноти». Він переконаний, що необхідно відновити баланс між Радою Безпеки та Генеральною Асамблеєю.

Ініціатива прозвучала не у вакуумі. 17 вересня під час засідання Ради Безпеки Росія та Китай наклали вето на пропозицію США продовжити мандат експертів ООН, які контролюють дотримання ядерних санкцій проти Ірану. Це рішення стало черговим прикладом того, як одна чи дві країни можуть заблокувати консенсусний курс більшості.

Для України ця дискусія має практичне значення: саме право вето неодноразово заважало Раді Безпеки ухвалювати рішення щодо російської агресії. Якщо ініціатива Ердогана набуде підтримки, це може відкрити шлях до перегляду правил, за якими функціонує ключовий орган ООН із питань миру та безпеки.

Водночас скасування вето потребує згоди самих постійних членів Ради Безпеки, які мають це право. Тож попри зростання запиту на реформу, шлях до її реалізації залишається складним і тривалим.

Підсумок: Ердоган пропонує не косметичні зміни, а перегляд самої логіки ухвалення рішень в ООН. Для країн, які потерпають від блокування в Раді Безпеки, це сигнал про можливість змін, але водночас — нагадування, що без згоди постійних членів жодна реформа не відбудеться.