Дисципліна без насильства: як українські командири працюють із колишніми в'язнями

У Збройних силах України існують підрозділи, укомплектовані колишніми засудженими, і деякі командири демонструють, що ефективне управління можливе без насильства. Йдеться про офіцерів з позивними "Валідол" (93-тя бригада, батальйон "Алькатрас") та "Кіндер" (92-га ОШБр, підрозділ "Шквал"), а також про анонімного Олексія з батальйону безпілотних систем, який має досвід управління ротою дронарів.

Перший принцип — турбота про проблеми бійців. Командири залишають свої номери телефонів відкритими для підлеглих і готові відповісти будь-коли. Вони заохочують звертатися з побутовими чи особистими питаннями, аби запобігти погіршенню ситуації. "Валідол" навіть відпускав бійців у неофіційні відпустки під власну відповідальність, розуміючи, що люди вигоряють після тривалих бойових завдань. Такий підхід формує взаємну повагу: бійці бачать, що командир не розкидається людьми, і відповідають тим самим.

Другий принцип — невідворотність покарання, але виключно в межах закону. За вживання алкоголю — вимірювання рівня алкоголю в крові, протокол ВСП і втрата частини зарплати. Якщо боєць напився до неадекватного стану, його беруть під охорону, а після протверезіння відправляють на інженерні роботи. "Кіндер" наголошує: "Накосячив — відповідаєш", і це сприймається бійцями як норма. Діє також колективне виховання: якщо один привіз алкоголь, з підрозділу ніхто не їде у відпустку, і побратими самі пояснюють порушнику його помилку.

Третій принцип — постійний контроль і присутність. Бійців розселяють за штатною структурою, а не за "гуртками за інтересами". Командири щодня об'їжджають локації вранці та ввечері, спілкуються з людьми, перевіряють, чи все на місцях. Відмова виконувати наказ фіксується рапортом, що веде до слідства і суду.

Четвертий принцип — відповідність навичок завданням. "Кіндер" особисто спілкується з кожним новоприбулим, з'ясовує освіту, здоров'я, здібності. Ті, хто не готовий їхати на нуль, але розбирається в електроніці, стають інженерами; найкращі йдуть у дронарі чи снайпери. П'ятий принцип — другий шанс. Один боєць, який утік у СЗЧ після виведення побратимів з оточення, тепер служить дронарем. Інший, що втік після загибелі майже всього батальйону, став головним механіком роти.

Ці принципи не нові — про них писав ще Сунь-цзи, радячи ставитися до воїнів як до синів, але не балувати. Сучасні армійські доктрини, зокрема США, також наголошують на турботі про підлеглих як основі довіри. В умовах кадрового дефіциту українські командири часто доходять до цих підходів власним досвідом, і саме вони стають тим стрижнем, що тримає дисципліну без насильства.