У Сантьяго відкрили другу Українську книжкову поличку: що це змінює

У Муніципальній бібліотеці імені Габріели Містраль у комуні Нюньоа в Сантьяго запрацювала друга в столиці Чилі Українська книжкова поличка. До неї передали майже 30 видань, присвячених українській історії, культурі та російсько-українській війні. Про це повідомило посольство України в Чилі.

Перша така поличка в Сантьяго з'явилася у квітні 2025 року в комуні Лас Кондес. Тобто за кілька місяців проєкт вийшов за межі однієї установи й охопив уже два райони міста.

Добірка видань охоплює різні жанри, але всі вони пов'язані з Україною. Частина книжок розповідає про російську війну проти України та досвід українців під час повномасштабного вторгнення. Окрему нішу займають твори чилійських авторів, перекладені українською мовою.

Посольство передало бібліотеці два примірники творів чилійської поетки й лауреатки Нобелівської премії з літератури Габріели Містраль українською. Видання підготувало саме дипломатичне представництво: один примірник залишиться у фонді, другий буде доступний читачам. Це важлива деталь — ім'я Містраль для чилійської культури є знаковим, тож український переклад її текстів працює як місток між двома культурами.

На відкритті посол України в Чилі Юрій Дюдін наголосив на російських ударах по українських видавництвах, друкарнях і книжкових складах. «На кожну спробу стерти нашу культуру ми відповідаємо відкриттям нових українських книжкових поличок — навіть за тисячі кілометрів від України», — зазначив він.

До формування полички долучилися й чилійські автори, які пишуть про Україну. Журналіст Хуан Вальєхос передав бібліотеці два примірники книжки «Хроніки з війни в Україні», написаної після його поїздок до України під час повномасштабного вторгнення. Під час відкриття він повідомив, що готує художню книжку, сюжет якої буде пов'язаний з Україною. Професор Університету Альберто Уртадо Мануель Ферес Хіль, співредактор книжки «Відкриваючи Україну: її народ, її історію і її культуру», також передав свої видання до бібліотеки.

Що це означає на практиці? По-перше, українська тема в Чилі перестає бути справою лише діаспори чи дипломатів — до неї долучаються місцеві бібліотеки, журналісти й науковці. По-друге, поличка працює надовго: книжки залишаються у фонді, їх можуть читати люди, які ніколи не були в Україні й не стежать за новинами щодня. По-третє, переклад творів чилійських авторів українською створює зустрічний рух — це вже не одностороння розповідь про війну, а діалог культур.

Для України такі проєкти — це інвестиція в довгу перспективу. Вони не дають миттєвого ефекту, але формують середовище, у якому український голос звучить незалежно від новинного порядку денного.