Друга родина Ахметова: що означає мовчання олігарха про своє приватне життя

У червні 2025 року журналісти «Слідство.Інфо» оприлюднили дані, згідно з якими Рінат Ахметов протягом майже 18 років має другу родину. Імовірною обраницею називають Аліну Литвиненко, уродженку Донецька 1982 року народження. За даними розслідувачів, на неї та її дітей оформлена елітна нерухомість, зокрема шале в Куршевелі та маєток у Кончі-Заспі. Журналісти, посилаючись на цитати в документах, стверджують, що у пари двоє спільних дітей — син Даніяр і донька Дамір.

Офіційно Ахметов був одружений лише раз — з Лілією Ахметовою (у дівоцтві Смирновою), яка народилася в Донецьку 1965 року. Вона веде закритий спосіб життя, не дає інтерв'ю і майже не з'являється на публіці; до шлюбу працювала мотористкою на заводі гумотехніки, згодом очолювала ревізійну комісію в компанії чоловіка. У шлюбі народилися двоє синів. Старший, Дамір (1988 року народження), здобув освіту у Швейцарії та входить до керівництва холдингів «Метінвест» і ДТЕК; його дружина — Діана Костіч, донька сербського бізнесмена, у пари росте донька. Молодший, Алмір (1997 року народження), також навчався за кордоном, але в управлінні активами батька участі не бере; свого часу він був відомий захопленням відеоіграми, на які витрачалися сотні тисяч доларів на місяць, поки батько не втрутився особисто.

Показово, як різні сторони реагують на цю тему. Представники Ахметова раніше категорично спростовували чутки про розлучення з Лілією, наполягаючи на міцності їхнього союзу. А повідомлення про другу сім'ю сам бізнесмен воліє не коментувати. Така асиметрія — не просто особливість характеру. Для людини, чиї активи зосереджені в «Метінвесті» та ДТЕК і чиї підприємства є критичними для економіки, будь-яка публічна інформація про родину потенційно стає інструментом тиску або темою для юридичних і репутаційних ризиків.

Для пересічних громадян ця історія важлива з іншого боку. Питання спадкування, оформлення власності на близьких осіб і непрозорості кінцевих бенефіціарів — це те, що прямо впливає на правила гри в економіці. Коли найбільший приватний роботодавець країни роками уникає розмов про свої родинні зв'язки, суспільство не має повної картини про те, хто насправді контролює стратегічні галузі. Це не привід для осуду чи втручання в особисте життя, але привід вимагати прозорості там, де приватне перетинається з публічним.

Підсумок: розслідування не змінює бізнесової ролі Ахметова, але нагадує, що в Україні межа між приватним життям олігарха і прозорістю володіння ключовими активами залишається розмитою. І доки ця межа не буде окреслена чітко, подібні історії виникатимуть знову.