Шлях Ахметова: від «сірого» бізнесу 1990-х до найбільшої фінансово-промислової групи України

Рінат Ахметов народився 21 вересня 1966 року в Донецьку в родині шахтаря. Він навчався на економічному факультеті Донецького державного університету, а кар'єру починав у місті, де після розпаду СРСР старі економічні правила фактично перестали діяти. Сам він згодом визнавав, що в 1992–1995 роках займався так званим «неформальним бізнесом», пояснюючи це тим, що вести справи прозоро, як у розвинених країнах, тоді було неможливо.

За версією самого Ахметова, перший капітал він заробив на торгівлі вугіллям і коксом — паливом для виплавки чавуну та сталі. Разом із партнерами він створив компанію АРС, яка працювала саме в цьому напрямку, і, за його словами, стартового капіталу практично не мав, а перший мільйон заробив у ті ж 1992–1995 роки. У 2006-му він описав той період словом «сірий» — між легальним і нелегальним бізнесом. «Є бізнес білий і є бізнес чорний. А ось ми знаходилися у сірому. Хоч сірий колір я не люблю», — заявив бізнесмен.

Переломним став перехід від торгівлі до контролю над активами. У 1995 році з'явився Донгорбанк, а після загибелі Ахатя Брагіна того ж року вплив Ахметова в донецькому бізнесі помітно зріс. У жовтні 1996-го він очолив футбольний клуб «Шахтар» — за його власним зізнанням, вагався близько року, перш ніж погодитися. Наприкінці 1990-х він почав скуповувати підприємства металургійного та вугільного секторів, роблячи ставку на проблемні активи з великими боргами, які можна було придбати дешевше й реструктуризувати.

У 2000 році з'явилася System Capital Management (SCM), яка об'єднала його активи під одним управлінням. На початку 2000-х група контролювала підприємства в металургії, енергетиці, вугільній промисловості, банківській сфері, медіа та спорті. Паралельно зростав і політичний вплив: Ахметов був одним із найбільших фінансових донорів Партії регіонів, яку очолювали Віктор Янукович та його соратники. Так він увійшов до кола найвпливовіших фігур українського олігархічного середовища.

Для України ця історія важлива не лише як біографія однієї людини. Вона ілюструє, як у 1990-х формувалися великі статки й політичні зв'язки, що визначили економіку країни на десятиліття вперед. Питання прозорості першого капіталу, концентрації активів в одних руках і впливу великого бізнесу на політику залишаються актуальними й сьогодні — вже в умовах війни та розмов про деолігархізацію.