Майорський ставок на Миколаївщині відроджують ветерани та громада: що це означає для Доманівки

Майорський ставок у Доманівці роками заростав бур'яном: вода з нього пішла ще понад десять років тому після тривалої посухи, а територія стала занедбаною. Місцева жителька Катерина Руда згадує, що приїхала сюди ще в 90-х і тоді ставок був улюбленим місцем відпочинку громади. «По молодості ми їздили відпочивати на ставок, був дуже гарним. Дуже багато людей було, зона відпочинку дуже гарна. Там навіть був такий собі пляцок, де можна було купатися», — розповідає вона. За словами Наталії Долгополової, сюди з'їжджалися й рибалки: «Багато чоловіків приїжджали, ловили рибу. Я навіть пам'ятаю, що в нас коти приносили рибу додому, притягували велику».

Цієї весни через повінь водойма знову наповнилася, і на неї прилетіли лебеді. Це підштовхнуло місцевих до дій: під егідою «Мисливців Доманівщини» та за допомогою рибалок із Кузнецового й Маринівки у ставок випустили мальків. Місцевий житель Володимир Нагорний каже, що за власні гроші запустили простих, дзеркальних та лисих коропців — ці види ростуть дуже швидко. Учасник бойових дій Дмитро Тюхтій додає, що також кидав у водойму коропа вагою від трьох до п'яти кілограмів, і риба вже віднерестилася.

Утім, відновлення опинилося під загрозою: частина місцевих виловлює запущену дрібну рибу, не даючи їй вирости й розмножитися. Щоб зарадити цьому, рибу планують підгодовувати, а взимку — бити лунки, аби вона могла дихати, розповідає голова громадської організації «Інвалідів війни, Збройних сил та учасників бойових дій Доманівської селищної ради» Сергій Базаренко. За його словами, громада також має намір звернутися до небайдужих жителів і громадських організацій, щоб провести толоку й прибрати сміття, як це вже робили навесні.

Окреме питання — юридичне. Ділянка, де розташований ставок, перебуває в комунальній власності й перейшла в розпорядження громади лише в липні цього року, каже начальниця відділу земельних відносин селищної ради Світлана Новаківська. За її словами, водні об'єкти не можна взяти в користування без документів, а земля має передаватися виключно на конкурентних засадах — згідно зі статтею 134 Земельного кодексу, лише через аукціон. Тобто подальша доля ставка залежить не лише від ініціативи мешканців, а й від того, чи знайдеться орендар, готовий вкладатися в облаштування території.

Попри складнощі, місцеві бачать у відновленні ставка не лише господарський, а й соціальний сенс. Сергій Базаренко каже, що мета — «щоб наші діти, внуки і військовослужбовці, які будуть приходити з фронту, отримували задоволення і просто відпочивали на цьому місці». Для невеликої громади це означає повернення спільного простору, який об'єднує людей різного віку та досвіду.