У Дніпрі пам’ять про загиблих захисників роблять живою, а не лише меморіальною

Вечір у Новокодацькому районі став частиною серії з 16 тематичних зустрічей, які тривають у восьми районах Дніпра. Під час заходу учасники говорили не лише про обставини загибелі військових, а й про їхній життєвий шлях і творчість, спілкувалися з рідними полеглих, а також із чинними військовими та ветеранами. Окремо йшлося про досвід російсько-української війни, самопожертву та громадянську відповідальність.

Голова адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради Олег Денисенко звернувся до родин загиблих: «Сьогодні ми зібралися тут не через офіційну дату, а тому, що нас привело серце — серце, яке болить, пам’ятає і безмежно дякує. Щоденне життя нашого району стало можливим завдяки тим, хто закрив нас собою». Він наголосив, що обов’язок громади й адміністрації — зберегти пам’ять про кожного захисника, бути опорою для їхніх родин і допомагати тим, хто нині боронить Україну.

Керівниця проєкту «Дніпро пам’ятає» та голова громадської організації «СпільноТИ» Катерина Чижик пояснила, що мета ініціативи — показати пам’ять про загиблих не лише через меморіальні місця, а й через історії їхнього життя. За її словами, у межах проєкту заплановані Оранжерея пам’яті цивільних людей, «Музей голосів», де разом із родинами збиратимуть записи голосів загиблих, а також гастрономічний фестиваль сімейних традицій. «Ми хочемо, щоб пам’ять про загиблих була живою, доступною та представлена в різних форматах — не лише для їхніх родин, а й для всієї територіальної громади», — сказала вона.

Проєкт реалізується у партнерстві з Дніпровською міською радою за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Заступниця директора департаменту ветеранської політики Дніпровської міськради Тетяна Біленко подякувала громадській організації, яка виграла грант на проведення таких зустрічей, і зауважила, що вони особливо важливі для людей, які втратили рідних. «Пам’ять — це єдине, що ми зараз можемо віддати їм як подяку. Такі зустрічі є тимчасовим методом меморіалізації та водночас способом підтримати родини», — наголосила вона, додавши, що атмосфера парку, тиша та спілкування з людьми, які пережили подібну втрату, допомагають поступово проживати горе.

Для Дніпра ці вечори — це не лише вшанування, а й спроба вибудувати сталу систему підтримки родин загиблих. Ідеться про поєднання меморіальної роботи з психологічною та громадською складовою: від збору історій і голосів до спільних заходів, які дають родинам відчуття, що вони не залишилися наодинці. В умовах тривалої війни така робота стає частиною ветеранської політики на місцевому рівні, а її формати можуть згодом застосовувати й інші громади.