Берестечко: як археолог Ігор Свєшніков розвінчав міф про втечу козаків

У 1970 році експедиція під керівництвом Ігоря Свєшнікова розпочала масштабні археологічні роботи на полі битви під Берестечком, що на Волині. Дослідження тривали два десятиліття і дали змогу по-новому поглянути на події кінця червня 1651 року, коли польський король Ян II Казимир разом із німецькими найманцями спробував придушити повстання українців під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.

У польських літописах і пізніших документах утвердилася версія, що козаки під час бою запанікували й, рятуючись утечею, масово тонули в болотах і річці. Цей наратив про боягузтво українського війська проіснував понад триста років. Однак археологічні знахідки Свєшнікова показали, що картина була зовсім іншою.

Ігор Свєшніков народився 1915 року в селі Хотин поблизу Радивилова на Волині. З дитинства він чув від місцевих мешканців оповіді про козаків, а згодом здобув юридичну та археологічну освіту у Львівському університеті, де його наставником був польський археолог Тадеуш Сулімірський. Це поєднання академічної підготовки й особистого зв’язку з історією краю дало йому змогу провести унікальне дослідження.

Результати розкопок засвідчили, що козаки не тікали, а вели запеклий бій. Залишки зброї, спорядження та людських решток, знайдені на полі битви, вказують на запеклі сутички, а не на панічний відступ. Крім того, роботи Свєшнікова спростували й вигадки радянської пропаганди щодо складу гетьманського війська, яка намагалася подати події у вигідному для себе світлі.

Таким чином, багаторічна праця українського археолога не лише відновила історичну справедливість, а й повернула сучасникам правдиве уявлення про мужність учасників Берестецької битви. Це важливий приклад того, як наука може виправляти столітні викривлення в історії.