Заморозка чи кордони 1991-го: як за пів року змінилися очікування українців щодо миру

Соціологічне дослідження, проведене 25–31 серпня на замовлення «Слово і діло», показало: 33% опитаних українців вважають найбільш прийнятним припинення вогню із заморожуванням війни за фактичною лінією фронту за умови надання західних гарантій безпеки. Результати оприлюднили 11 вересня. В опитуванні взяли участь 1,2 тис. респондентів віком від 18 років з усієї України, окрім тимчасово окупованих територій.

Динаміка показова: ще в липні заморожування підтримували 26,5% респондентів, а в серпні — вже 33%. Це максимум за весь час спостережень. Водночас інші сценарії втратили прихильників. За повне звільнення окупованих територій до міжнародно визнаних кордонів 1991 року ще до початку офіційних переговорів висловилися 24% опитаних, тоді як у липні таких було 26,5%. Варіант повернення до лінії розмежування станом на 23 лютого 2022 року з подальшим дипломатичним урегулюванням статусу Криму та ОРДЛО підтримують 22% проти 25% у липні. Ще 15% готові на припинення вогню на будь-яких умовах, аби зупинити загибель людей, і 6% не визначилися.

За соціальним і географічним розподілом підтримка заморожування помітно різниться. Серед чоловіків цей сценарій поділяють 38%, серед жінок — 28%. Найбільше прихильників у Києві — 41%, найменше на Сході — 24%. Молодь віком 18–29 років частіше обирає звільнення всіх територій до кордонів 1991 року перед переговорами — 30%, хоча 22% з них готові підтримати припинення вогню на будь-яких умовах. У групі від 55 років заморожування має 38% підтримки.

Що це означає для людей і країни. По-перше, суспільство поступово зсувається від безумовного відновлення кордонів до прагматичного пошуку формули, яка зупинить втрати. По-друге, вага гарантій безпеки стає ключовою: заморожування без них не сприймається як прийнятне. По-третє, регіональні та вікові розбіжності — це потенційне джерело політичного напруження для влади, яка має враховувати й запит на справедливий мир, і втому від війни. У підсумку: за пів року заморожування з гарантіями вийшло на перше місце, а підтримка максималістських і проміжних сценаріїв знизилася — тренд, який впливатиме на легітимність будь-яких майбутніх домовленостей.