Заморожування чи деокупація: як за пів року змінилися очікування українців щодо миру

Такі результати дало дослідження, проведене на замовлення «Слова і діла» з 25 по 31 серпня 2026 року. Опитали 1200 людей віком від 18 років по всій Україні, крім тимчасово окупованих територій; статистична похибка не перевищує 2,89%.

Розклад сил виглядає так. За «заморожування» за лінією фронту під західні гарантії — 33%, за повне звільнення територій до кордонів 1991 року — 24%, за повернення до лінії 23 лютого 2022 року з подальшим дипломатичним урегулюванням — 22%, за припинення вогню на будь-яких умовах заради зупинення загибелі людей — 15%. Якщо об'єднати три останні варіанти, які передбачають територіальні поступки або відмову від повного повернення до кордонів 1991 року, то разом вони охоплюють 46% респондентів. Тобто жоден окремий сценарій не має підтримки більшості, а «заморожування» — лише найпопулярніша з альтернатив.

Динаміка за пів року показує, що саме цей варіант зростав найшвидше: у липні його обирали 26,5%, у серпні — вже 33%, і це максимум за весь період спостережень. Підтримка принципової деокупації до кордонів 1991 року після зростання у травні-липні з 24% до 26,5% у серпні повернулася до 24%. Прихильників повернення до лінії розмежування станом на 23 лютого 2022 року поменшало до мінімуму за шість хвиль — 22% проти 25% у липні та 25,5% у травні. Водночас невизначених стало найменше за пів року — 6% проти 9% у квітні та 7% у липні, а група «гуманітарного пріоритету» лишається стабільною — 15% у серпні.

Погляди помітно різняться за статтю, віком і регіоном. Чоловіки частіше за жінок обирають «заморожування» — 38% проти 28%, тоді як жінки дещо частіше схиляються до компромісу з поверненням до кордонів 23 лютого 2022 року — 25% проти 19%. Молодь 18–29 років одночасно найчастіше підтримує повне звільнення всіх територій до кордонів 1991 року і найчастіше готова на припинення вогню на будь-яких умовах, а компромісні сценарії серед неї мають найменшу підтримку. У групі 55 років і старше підтримка «заморожування» сягає 38% проти 33% загалом. У Києві цей сценарій підтримують 41%, тоді як на Сході — найменше в країні, 24%. Північний регіон виділяється найбільшою часткою прихильників звільнення до кордонів 1991 року, а Східний — абсолютним максимумом запиту на припинення вогню на будь-яких умовах.

Що це означає на практиці? Українці не втратили віри в перемогу, але дедалі менше чекають швидкого завершення війни й поступово переглядають уявлення про те, на яких умовах вона може закінчитися. Зростання підтримки «заморожування» — це не зміна мети, а радше сигнал про втому від невизначеності та запит на зрозумілі гарантії безпеки. Водночас відсутність більшості за будь-яким окремим сценарієм означає, що суспільство залишається розділеним, і будь-яке рішення про мир вимагатиме широкого пояснення та легітимності.