Чому Захід стримує тиск на Росію: пояснення

Попри масштабні санкційні пакети, можливості Заходу впливати на російську економіку далеко не вичерпані. Ключова проблема — не брак інструментів, а неготовність застосувати їх одночасно та з максимальною жорсткістю.

Найпоказовіший приклад — заморожені російські активи в Європі. Пів року тому активно обговорювалася їхня конфіскація на користь України, що стало б не лише фінансовою підтримкою, а й потужним сигналом Кремлю. Однак рішення так і не ухвалили, натомість Україні запропонували кредит на 90 мільярдів під майбутні компенсації з боку Росії, які ще не гарантовані.

Також Європа досі не відмовилася від частини російських енергоносіїв, зокрема зрідженого газу, а «Росатом» продовжує співпрацю з європейськими країнами. Окремо — російські коштовні метали та тіньовий флот, який і далі експортує нафту в обхід обмежень. Санкційний потенціал у цих сферах залишається значною мірою нереалізованим.

Наступний рівень тиску — вторинні санкції проти компаній і держав, які допомагають Москві обходити обмеження. Саме вони можуть бути болючішими, ніж чергові персональні обмеження, адже Росія вже навчилася працювати через посередників і нові ринки.

Головна причина обережності Заходу — страх перед неконтрольованим крахом російського режиму. Логіка партнерів полягає в поступовому збільшенні ціни війни, щоб підштовхнути Кремль до переговорів. Але Москва сприймає це як можливість адаптуватися: отримує час на пошук нових маршрутів, компаній і ринків. За підтримки Ірану, Північної Кореї та Китаю це дозволяє продовжувати війну.

Підсумок: інструменти тиску — конфіскація активів, жорсткі енергетичні обмеження, удар по тіньовому флоту — вже існують. Питання лише в тому, чи з’явиться політична воля застосувати їх одночасно, щоб змінити для Кремля саму математику війни: зробити її продовження дорожчим, ніж припинення.