Єнотоподібний собака на Поліссі: хижак, що спить узимку і вдає мертвого

Єнотоподібний собака, якого можна зустріти на Поліссі, — це представник родини псових, попри його зовнішню схожість із американським єнотом. Тварина віддає перевагу вологим лісам, заплавам, болотам і берегам водойм, де почувається особливо комфортно. Вона чудово плаває й може долати річки та інші водні перешкоди під час своїх мандрівок.

Цей хижак веде переважно сутінковий і нічний спосіб життя, вдень ховаючись у норах, які нерідко займає в лисиць чи борсуків. Єнотоподібний собака всеїдний і невибагливий у їжі: до його раціону входять дрібні гризуни, земноводні, риба, комахи, молюски, ягоди та плоди. Саме така невибагливість дозволяє виду пристосовуватися до різних умов існування.

Довжина тіла єнотоподібного собаки становить 50–68 сантиметрів, хвоста — 13–25 сантиметрів, а вага зазвичай коливається від 4 до 6 кілограмів. Перед зимою тварина може набирати до 6–10 кілограмів. У холодний період її хутро стає довгим і густим, зі щільним підшерстям, забарвлення переважно темно-коричневе або буро-сіре.

Однією з найцікавіших особливостей цього виду є зимова сплячка: єнотоподібний собака — єдиний представник родини псових, якому властива така поведінка. Взимку тварини можуть майже не виходити зі своїх сховків, а активність поновлюється навесні, приблизно у березні–квітні. Живуть вони парами або невеликими сімейними групами, кожна пара має власну територію, яку позначає.

У разі небезпеки єнотоподібний собака може вдавати мертвого: припадає до землі та заплющує очі, а коли загроза минає, підводиться, принюхується і лише тоді залишає місце.

Шлюбний сезон у цих тварин триває з лютого до квітня, вагітність самки — близько двох місяців. Цуценята народжуються сліпими, вагою лише кілька десятків грамів, очі відкривають на 9–10-й день життя. Молоком самка годує їх приблизно два місяці, а самець активно допомагає у вирощуванні потомства.

Єнотоподібний собака походить зі Східної Азії, а в середині ХХ століття його почали штучно розселяти в Україні та інших європейських країнах. На Поліссі для нього особливо сприятливі вологі ліси, заболочені території та береги річок і озер. Зокрема, з 2021 року цього звіра почали помічати в зоні відчуження ЧАЕС.

Таким чином, попри назву та схожість із єнотом, це справжній представник родини псових, який добре пристосувався до поліських умов і демонструє унікальні для своєї родини поведінкові риси.