Вода на Місяці є, але дістати її не вдається: у чому проблема

Довгий час Місяць вважали абсолютно сухим небесним тілом. Лише у 2009 році місія NASA LCROSS виявила водяний лід у темних кратерах на полюсах. Саме туди зараз спрямовані плани щодо будівництва місячних баз і видобутку ресурсів.

Однак полярним льодом справа не обмежується. Виявилося, що вода на Місяці існує у зв’язаному стані — у вигляді гідроксиду (OH), «приклеєного» до мінералів. Ключову роль у цьому відіграє мінерал апатит, кристали якого здатні утримувати воду всередині. Спочатку зразки, привезені місіями «Аполлон», здавалися сухими, але сучасні методи аналізу довели, що вода там є — просто вона хімічно зв’язана з породою.

Це відкриття допомагає зрозуміти, як 4,5 мільярда років тому утворилася система Земля-Місяць. За основною теорією, у молоду Землю врізалося тіло розміром з Марс — планета Тейя. Скільки води пережило той удар і як вона розподілилася в надрах Місяця, досі залишається загадкою.

Відповісти на ці питання мав апарат NASA Lunar Trailblazer, запущений у лютому 2025 року. Він планував два роки вивчати, скільки води на Місяці та де саме вона зосереджена. Однак місія зірвалася: після відділення від ракети апарат неправильно налаштували, і врятувати його не вдалося. На борту стояв прилад Lunar Thermal Mapper (LTM), створений в Оксфорді за кошти Космічного агентства Великої Британії. У підвалі оксфордської лабораторії зберігається запасний LTM, який, сподіваються вчені, полетить на Місяць у складі майбутньої місії NASA UCIS-Moon.

Пошуки води на Місяці мають дві ключові цілі. Перша — наукова: сліди води допоможуть зрозуміти, як летючі речовини потрапили у внутрішню частину Сонячної системи, а отже — і на Землю. Друга — практична: якщо запасів води вистачатиме і до них можна буде дістатися, майбутні експедиції не тягтимуть ресурси із собою, а використовуватимуть місцеві.