Вишиванка під піджаком: що насправді відомо про моду на національний одяг

Вишита сорочка сьогодні сприймається як один із головних символів української ідентичності. Однак усталена думка, що саме Іван Франко першим почав носити вишиванку під піджаком, не зовсім відповідає дійсності. Як зазначає наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Марина Олійник, цей стереотип закріпився ще за радянських часів.

Найдавніше відоме фото, на якому зафіксоване поєднання вишиванки з міським одягом, датоване 1864 роком. На ньому зображений актор і драматург Марко Кропивницький — тоді Франкові було лише вісім років. Науковці Інституту Рильського вважають, що найбільший вплив на формування такого образу справив Тарас Шевченко. Він першим почав поєднувати сільський одяг — смушеву шапку й кожух — з елементами європейського костюма, тим самим зруйнувавши поділ на «панське» та «селянське» вбрання.

У 1860-х роках у Києві виник так званий хлопоманський рух, до якого входили Володимир Антонович, Микола Лисенко, Михайло Старицький. Інтелігенція свідомо вдягала народний одяг на знак солідарності з простим людом. Це було небезпечно: дворяни мали носити лише європейський костюм, і за порушення могли заарештувати. Зокрема, 1865 року в Умані затримали дворянина Амоса Свидницького, а 1896-го Сергія Єфремова виключили з духовної семінарії через «малороссийскую сорочку».

Іван Франко став одним із найпомітніших інтелігентів, які на межі XIX–XX століть систематично носили вишиту сорочку з піджаком, жилетом і брюками. Як пояснює франкознавиця Наталія Тихолоз, саме щоденна практика перетворила вишиванку з елемента традиційного вбрання на виразний знак української культурної ідентичності. Любов до вишиванки Франко виніс із родини: його донька Анна Франко-Ключко згадувала, що мати й інші члени родини носили вишиті сорочки. Син Петро Франко зауважував, що батько «майже завжди носив вишивану сорочку». На прижиттєвих світлинах 1890 та 1896 років письменник зображений саме у вишиванці з піджаком.

У Франка було багато вишитих сорочок, переважно подарунків від друзів і колег із Галичини та Наддніпрянщини. Серед дарувальників — Олена Пчілка, Христина Алчевська, Наталя Кобринська, Уляна Кравченко. Особливе місце посідає біла полтавська мереживна сорочка, вишита білим по білому, яку подарувала Алчевська. Франко одягав її на свята. Після смерті письменника реліквію зберігала донька Анна, яка згодом передала її до Музею Івана Франка у Львові, де вона експонується й нині.

Таким чином, історія вишиванки під піджаком — це не заслуга однієї людини, а результат зусиль цілого покоління українських інтелектуалів. Франко ж завдяки своїй публічності та послідовності закріпив цей образ у масовій свідомості. Сучасна традиція вдягати вишите вбрання на свята — продовження шляху, який прокладали Шевченко, Кропивницький, хлопомани та сам Каменяр.