Від окупації до цифрових документів: як молодь відновлює паспорти в «Дії»
Для багатьох українців паспорт у «Дії» — звична процедура. Але для тих, хто роками жив на тимчасово окупованих територіях, відновлення документів перетворюється на довгий шлях через суди, зруйновані архіви та офлайн-перевірки.
Історії двох дівчат, які виїхали з окупації за допомогою благодійного фонду Save Ukraine, показують, з якими труднощами стикаються переселенці при відновленні українських документів. Їхні імена змінені з міркувань безпеки.
21-річна Олена з Донецька провела в окупації більшу частину життя — російська влада прийшла туди, коли їй було дев'ять. Дівчина навчалася на дизайнерку інтер'єру, працювала менеджеркою в гіпермаркеті й при цьому зберігала проукраїнську позицію: через третіх осіб донатила на ЗСУ та допомагала українським військовим. Коли окупаційна влада дізналася про це, перед нею поставили вибір — виїхати або отримати 12 років ув'язнення з конфіскацією майна.
Під час виїзду частину документів Олени забрали на російському блокпості, а інші згоріли через обстріли. До Києва вона приїхала фактично лише зі свідоцтвом про народження. Для відновлення паспорта довелося звертатися до суду — підтвердити особу через свідків було складно, оскільки знайти людей із Донецька, які могли б це зробити, не вдалося. Після відновлення паспорта виникли проблеми з цифровими сервісами: Олена встановила «Дію», але не могла отримати витяг про місце проживання та довідки ОК-5 і ОК-7, необхідні для працевлаштування. Причина — відсутність актуальних даних у державних реєстрах. Вирішити проблему вдалося лише після звернення до ЦНАПу офлайн. Сьогодні Олена вступає до університету на біоінженерію.
Інша історія — Анни з Криму, якій було десять років, коли росія окупувала півострів. Її мати принципово не платила податки окупаційній владі, щоб не фінансувати війну, і через це отримала підписку про невиїзд. Анна згадує, що спочатку сприймала російську пропаганду як правду, але приблизно у 12 років почала усвідомлювати різницю між нею та реальністю. Ще в Криму вона через VPN намагалася отримати доступ до українських сервісів і відновити втрачене свідоцтво про народження. Після переїзду до Києва авторизуватися в «Дії» через NFC не вдалося, тож дівчина скористалася BankID, відкривши рахунок у банку. Також виникла проблема з оформленням статусу внутрішньо переміщеної особи — система не розпізнала кримську реєстрацію, тому довелося звертатися до державної установи особисто.
Ці випадки пояснюють, чому «Дія» не завжди може підтвердити особу онлайн. Застосунок не є базою даних — він лише передає інформацію між користувачем та державними реєстрами. Якщо людина довго жила на окупованій території, її дані могли не оновлюватися або бути недоступними для українських систем. У таких ситуаціях частину процедур доводиться проходити офлайн — у «Дія.Центрах» чи ЦНАПах, де можна оновити інформацію та підтвердити дані. Після цього людина отримує доступ до цифрових послуг на загальних умовах.
Попри всі перешкоди, історії Олени та Анни демонструють: навіть після років в окупації українські документи можна відновити, а державні сервіси — зробити доступними. Головне — пройти необхідні процедури та звернутися по допомогу до відповідних установ.
