Вбивство Коновальця: історія операції НКВС, що змінила хід боротьби за незалежність

Трагедія сталася опівдні на вулиці Колсінгель, коли Коновалець, який перебував під псевдонімом Новак, зупинився біля кінотеатру «Люм'єр». Вибуховий пристрій, замаскований під пакунок, розірвав його на шматки. Свідок події Г. де Йонг розповів пресі, що бачив, як чоловік «розлітається на шматки», а тулуб відкинуло на двадцять метрів.

Радянська пропаганда одразу почала поширювати версії, що Коновалець був терористом, який сам підірвався через необережність. Як зазначав дослідник Ярослав Чиж, комуністична преса намагалася звинуватити польську поліцію, німецьке гестапо чи внутрішні чвари серед українців, аби відвернути увагу від справжнього винуватця.

Підготовка до замаху тривала роками. Василь Хомяк, колишній січовик, завербований НКВС у 1921 році, втерся в довіру до Коновальця і представив йому Судоплатова як свого родича. Останній вивчав звички лідера ОУН, супроводжував його в прогулянках, навіть відвідав могилу Симона Петлюри в Парижі, щоб зміцнити довіру. У 1935 році Судоплатов нелегально перетнув кордон із Фінляндією, а вже за рік почав регулярні зустрічі з Коновальцем.

У день замаху Коновалець прибув до Роттердама потягом, зупинився в готелі «Централь», де залишив речі, зокрема хрест, подарований матір'ю. Близько полудня він зустрівся зі Судоплатовим у кав'ярні «Атланта», отримав пакунок і за кілька хвилин загинув. Судоплатов, який пізніше хизувався цією операцією, провів 15 років у радянських таборах після смерті Сталіна.

Сьогодні, коли Україна повернула останки Коновальця додому, ця історія нагадує про методи, які Москва використовує проти українського руху опору. У 2022 році окупанти в Мелітополі, де народився Судоплатов, встановили борди з його зображенням, намагаючись переписати історію. Проте спроби Кремля знищити українську ідентичність, як і 86 років тому, зазнають краху.