Україна повернула тіла 252 загиблих військових: що означає ця репатріація

Про повернення тіл повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. За його даними, репатріація стала результатом спільної роботи співробітників самого штабу, Об’єднаного центру при СБ України, Збройних Сил України, МВС України, Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріату Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин, ДСНС України та інших структур Сектору безпеки та оборони України.

Наступний етап — встановлення осіб загиблих. Слідчі правоохоронних органів разом з експертними установами МВС проведуть необхідні експертизи та ідентифікацію репатрійованих тіл. Лише після цього можна буде офіційно підтвердити, кому саме належать останки, і передати їх родинам для поховання.

Для сімей загиблих і зниклих безвісти ця процедура є критично важливою: ідентифікація дає змогу отримати документальне підтвердження смерті, а отже — підставу для виплат, пільг і, головне, можливість поховати близьку людину. Водночас процес експертиз може бути тривалим, особливо коли йдеться про велику кількість тіл.

Повернення тіл залишається одним із небагатьох каналів взаємодії між сторонами. Цього року такі передачі відбувалися неодноразово: 13 серпня до України повернули тіла 261 загиблого, які, за твердженням російської сторони, належать українським військовослужбовцям. А 26 червня відбувся черговий обмін військовополоненими, під час якого додому повернулися 160 українських воїнів — представників ЗСУ, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії та Державної прикордонної служби.

Таким чином, репатріація тіл і обміни полоненими залишаються практичним механізмом, який працює навіть за відсутності ширших домовленостей. Для держави це питання не лише гуманітарне, а й організаційне: потрібна координація силових і правоохоронних структур, експертних установ і представників з прав людини. Для суспільства — це сигнал, що робота з повернення людей і останків не зупиняється.