Як «Бітлз» експериментували зі звуком: історія альбому «Revolver»

Після успіху «Rubber Soul», записаного в авральному режимі наприкінці 1965-го, гурт уперше за довгий час дозволив собі перепочинок. Джон Леннон, зокрема, майже не виходив з дому, відсипаючись і повертаючись до життя лише заради кукурудзяних пластівців. Цей відпочинок дав матеріал для нової платівки: зокрема, пісня «I’m Only Sleeping» народилася саме з цього стану — а гітарне соло Джорджа Гаррісона записали задом наперед, щоб підсилити сонний настрій.

Найбільш новаторським треком став «Tomorrow Never Knows» — Леннон написав його на одному акорді, надихаючись книгою Тімоті Лірі та «Тибетською книгою мертвих». Спочатку він хотів запросити тибетських ченців, але технічно це було неможливо. Тоді продюсер Джордж Мартін запропонував використати «плівкові кільця» — зациклені фрагменти запису. Музиканти отримали домашнє завдання: записати ці звуки вдома. Пол Маккартні, який мешкав поруч зі студією на Еббі-роуд, зафіксував власні крики та сміх у прискореному темпі — вийшло схоже на крик чайок.

Інша знаменита пісня, «Yellow Submarine», мала несподіване джерело натхнення: Леннон і Маккартні з дитинства пам’ятали мертвого жовтого кита, якого колись викинуло на берег річки Мерсі в Ліверпулі. Під час запису використали безліч звукових ефектів, щоб створити відчуття подорожі під водою.

Для «Eleanor Rigby» Маккартні, який спочатку виконав її під акустичну гітару, продюсер запропонував аранжування для струнного квартету — з подвоєним вокалом Пола. Це був сміливий відхід від звичного рок-звучання. Влітку 1966-го, вирушивши в тур, гурт зрозумів, що не може відтворити нові пісні на сцені — і зіграв старі хіти, відчуваючи незручність.

«Revolver» став поворотним моментом: після нього «Бітлз» остаточно перетворилися з гастрольного колективу на студійний проєкт, де експерименти зі звуком вийшли на перший план.