«Любові до дітей захисників треба набагато більше»: рівненська художниця про терапію творчістю

Робота з дітьми, чиї батьки захищають Україну, вимагає особливого підходу — і передусім значно більшої любові. Про це в інтерв'ю розповіла відома рівненська художниця, ілюстраторка та педагогиня, активна діячка культурного простору Рівного, пластунка Наталя Серветник, яка працювала з дітьми в межах проєкту «Виший мені серденько».

За її словами, до будь-яких дітей потрібно багато любові, але до дітей захисників — «набагато більше, бо треба нею лікувати сердечка, які переживають і хвилюються за тата, який на війні». Художниця зауважує: ці діти також бачать маму, яка хвилюється, коли батько не на зв'язку, і розуміють більше, ніж здається дорослим. Тому з ними важливо часто говорити про їхню особливість і дякувати їхнім батькам.

Працюючи в проєкті, Серветник поєднувала навчання і роботу на результат. Діти опановували техніку шиття з фетру: вчилися заправляти голку, шити, закріплювати нитку, робити ескіз героя, продумувати порядок дій і добирати кольори. Водночас, за словами педагогині, вона намагалася зберегти творчу й веселу атмосферу та не вимагала досконалості. «У кожного з дітей з'явилися нові навички. Я бачила, що їм дуже подобається працювати руками», — каже вона.

Створення анімації для Серветник — не новий досвід: раніше вона неодноразово працювала над такими проєктами разом з Оленою Медведєвою. Особливість роботи над відеопродуктом «Виший мені серденько» полягала насамперед у матеріалі, з яким працювали діти. Художницю зворушила написана ними казка — про Любов і Перемогу. «Мультик вийшов чудовий. Це так приємно працювати з дитячими мріями, вишитими блискітками по фетру!» — поділилася вона.

Проєкт «Виший мені серденько» реалізовується за фінансової підтримки Українського культурного фонду. Для дітей військовослужбовців такі ініціативи — це не лише можливість опанувати нові навички, а й простір, де творчість допомагає пережити тривогу й напругу, пов'язані з війною.