Посол: Туреччина бачить, як Росія втрачає вплив, і займає її місця

За словами українського дипломата, турецькі експерти часто запитують його, чи не помічає він, що Туреччина фактично вже протистоїть Росії в Сирії, на Кавказі та в Африці. Джелял пов'язує це зі зміною сприйняття Москви: якщо раніше, за словами самих турків, Росія з часів російсько-кримських воєн здавалася непереможною, то тепер цей образ розвіюється.

Така переоцінка має цілком практичні наслідки. 7 серпня Саудівська Аравія, Пакистан і Туреччина підписали в Мецці спільну оборонну угоду, яка має посилити колективне стримування агресії. За документом, збройний напад на одну з трьох держав вважатиметься нападом на всіх трьох. Для Києва це сигнал, що Анкара готова закріплювати свої позиції не лише дипломатично, а й через безпекові домовленості.

Паралельно Туреччина просуває себе як стабільний торговий маршрут. Анкара хоче відкрити кордон з Вірменією та запустити сполучення між Європою й Азією, позиціонуючи його як альтернативу Ормузькій протоці. Після того як Тегеран уперше заговорив про можливе закриття протоки влітку 2025 року, турецька сторона активізувала ці зусилля. Середній коридор передбачає сухопутний зв'язок Китаю та Європи через Кавказ і Туреччину. За оцінкою колишнього прем'єр-міністра Туреччини Біналі Йилдирима, він скорочує доставку вантажів із 40 до 12–15 днів, а обсяги перевезень можуть зрости з 5 млн до 20 млн тонн на рік.

Ця активність переплітається з українським напрямом. 5 квітня президент України Володимир Зеленський уперше прилетів до Дамаска, де провів переговори з президентом Сирії Ахмадом аш-Шараа. Він прибув турецьким президентським літаком разом із головою МЗС Туреччини Хаканом Фіданом. У Дамаску також відбулася зустріч міністрів закордонних справ України, Туреччини та Сирії.

Для України зміна турецької лінії означає ширше поле для співпраці: там, де Росія втрачає позиції, виникає простір для спільних безпекових і торгових проєктів. Водночас Туреччина діятиме передусім у власних інтересах, тож Києву важливо вчасно закріплювати власну участь у цих процесах.