Вишиванка: як слово з'явилося у XX столітті та що кажуть етнографи

Сьогодні «вишиванка» — звичне позначення вишитої сорочки, але так було не завжди. Перші зафіксовані згадки слова з'являються у 1907–1912 роках у виданнях Олени Пчілки. Вона вживала «вишиванки» для опису вишитих виробів селянок Київщини, а згодом — і безпосередньо сорочок. Це засвідчено в академічних дослідженнях з історії української культури.

Словник за редакцією Бориса Грінченка, що виходив у 1907–1909 роках, також фіксує лексему «вишиванка» зі значенням «вишита сорочка». Отже, на початку минулого століття це була не випадкова авторська форма, а визнана лексична одиниця.

Однак етнографи нагадують: традиційний одяг українців був різноманітним — відрізнялися крій, тканина, техніка вишивки та призначення, і не кожна народна сорочка була вишитою. Тому в наукових описах старовинного вбрання коректніше вживати «народна сорочка» або «вишита сорочка» залежно від особливостей конкретного предмета.

Чи можна сьогодні казати «вишиванка»? Так. Сучасний академічний словник визначає це слово як нормативне позначення вишитої сорочки. Питання лише в контексті: для музейних експонатів точнішими будуть описові терміни, а в повсякденному мовленні «вишиванка» — цілком прийнятне і зрозуміле слово.