Тетяна Монтян: від української адвокатки до вигнанки в РФ

Шлях Монтян від захисниці українських активістів до апологета Кремля розпочався під час Революції гідності. Вона виступила проти зміни влади, називаючи Майдан «олігархічним заколотом», а його учасників — принизливим словом «майдауни». Згодом жінка регулярно критикувала українську владу в російських пропагандистських медіа та відкрито підтримувала бойовиків на окупованому Донбасі, зокрема зустрічалася з польовим командиром Олексієм Мозговим.

У 2021 році вона взяла участь у параді так званої «ДНР» у Донецьку, тримаючи портрет діда президента України. Це призвело до юридичних наслідків: у лютому 2023 року СБУ повідомила їй про підозру за чотирма статтями Кримінального кодексу, а в жовтні 2024-го проти неї запровадили санкції та позбавили права на адвокатську діяльність.

Окремий резонанс викликала історія з її синами. Коли стало відомо, що один із них, відомий кіберспортсмен Богдан Iceberg Василенко, допомагає українській армії, Монтян публічно зреклася сина та інших дітей, які стали на бік України. Її реакція була жорсткою: «Те, що він несе, — це повний треш, і самі розумієте, як я до цього ставлюся. І він буде за це, за все, що він зробив, відповідатиме самостійно».

Останніми роками Монтян перебувала переважно в Росії та Білорусі, продовжуючи транслювати проросійські наративи. Однак тепер проблеми виникли й з російською стороною: її внесли до реєстру терористів та екстремістів. У серпні 2026-го вона заявила про переслідування з боку російських правоохоронців, стверджуючи, що її нібито намагалися вивезти до Донецька з мішком на голові, де могли вбити «без суду та слідства». Причиною вона вважає власну критику так званої влади «ДНР».

Історія Монтян демонструє, як колись успішна юристка, обравши бік агресора, втратила все: професію, сімейні зв’язки, а тепер зіткнулася з тиском навіть із боку тих, кому служила. Її ситуація — наочний приклад того, що співпраця з ворогом України не гарантує безпеки навіть на його території.