Терехов виступив проти масового залучення трудових мігрантів

Про це він сказав в інтерв'ю, окресливши власне бачення того, як економіка має вирішувати проблему нестачі робочих рук. За словами Терехова, пріоритетом має бути працевлаштування українських громадян, а не запрошення великої кількості працівників з-за кордону.

«Ви знаєте мою позицію щодо мігрантів — я категорично проти. У нас достатньо власних кадрів, а якщо не вистачатиме — можна працювати на аутсорсингу, коли фахівці сидять в Азії й працюють на нас», — заявив він. Тобто йдеться про те, що окремі потреби у вузьких спеціалістах можна закривати не переїздом людей в Україну, а віддаленою співпрацею.

Водночас Терехов розділив трудову міграцію та навчання іноземних студентів в українських закладах. Приїзд молоді з-за кордону для здобуття освіти він, навпаки, підтримує. «Це не стосується іноземних студентів — вони мають приїжджати і навчатися тут, це обіг валюти. А робоча сила — інша справа. Не хочу, щоб наша країна стала країною дешевої завізної робочої сили», — наголосив він.

Окремо очільник АПМГ звернув увагу на соціальні ризики, які, на його переконання, несе неконтрольоване масове залучення трудових мігрантів. Він наполягає, що кадрове забезпечення економіки потрібно будувати передусім на внутрішньому ресурсі та на створенні умов для роботи самих українців.

Така позиція має цілком практичний вимір для прифронтових територій. Раніше Терехов наводив дані, що у Харкові мешкає близько 1,4 млн осіб, з яких 223 тисячі мають статус внутрішньо переміщених, і водночас у місті зростає кількість дітей. На тлі цього він говорив про потребу державної програми доступного житла та дієвого механізму компенсації за втрачені помешкання — як умови для повернення українців з-за кордону.

Отже, дискусія про трудових мігрантів виходить за межі суто економічного розрахунку. Якщо робочі місця справді заповнюватимуть зовнішнім наймом, це може змінити структуру зайнятості, рівень оплати праці та соціальну картину в містах, які й без того приймають велику кількість переселенців. Натомість ставка на власні кадри вимагає від держави конкретних рішень — від житла й компенсацій до умов праці, які зроблять повернення додому реальною опцією.