24 серпня vs 24 лютого: чому Росія обрала день для удару

Протягом багатьох років святкування Дня Незалежності сприймалося як наївне, майже дитяче дійство: прапорці, кульки, вишиванки та хороводи. Однак для Москви цей день ніколи не був невинним. У Росії 24 серпня 1991 року трактували як оголошення війни, як підступний удар з боку зовнішніх ворогів, що скористалися тимчасовою слабкістю.

Щороку в серпні російська сторона відчувала біль від цих святкових проявів української ідентичності. Білі вишиванки та дитячі святкування сприймалися там як наруга та агресія. Навіть саме слово «незалежність» вони вимовляли з презирством, намагаючись спотворити його зміст.

Вибір 24 лютого як дати повномасштабного вторгнення не був випадковим. Це день-антипод, що мав символізувати кінець української незалежності. Цією датою Кремль показав, наскільки болючим для нього був серпневий акт самовизначення України. 24 лютого 2022 року мало стати днем тріумфу Москви та відновлення її сили.

Питання в тому, чи усвідомлювали ми серйозність цих загроз раніше. Навіть після подій 2014–2015 років, коли Росія вже продемонструвала свою агресивність, багато хто в Україні та світі лишався в полоні ілюзій. Погрози, що лунали з маргінальних видань і соцмереж, здавалися чимось нереальним. Вторгнення в Маріуполь та інші міста показало, що за словами стояла цілковита готовність до знищення.

Проте символіка чисел працює на нашу користь. Серпень — місяць вогню та тепла — має перемогти лютий, символ холоду та смерті. Із кожним днем опору шанси на перемогу зростають. У протистоянні цих дат не може бути компромісу, і саме через День Незалежності ми вже бачимо обриси майбутньої Перемоги.