Невизначеність 1991-го і впевненість 2024-го: як змінилося ставлення українців до держави

Сьогоднішня невизначеність, у якій опинилася Україна, не йде в жодне порівняння з тим, що відчували українці перед першим Днем незалежності. У серпні 1991 року після спроби державного перевороту в СРСР здавалося, що будь-які зміни неможливі, а реакція перемогла остаточно. Тоді мало хто міг припустити, що силовики Союзу виявляться неспроможними утримати владу.

Автор згадує, як особисто готувався до найгіршого: співпраця з незалежними виданнями та публікації, які могли визнати антирадянськими, означали ризик опинитися у списках на інтернування. Але вже за кілька днів стало зрозуміло, що стара система тріщить по швах: КПРС заборонили, а Україна та інші республіки проголосили незалежність.

Проте тоді незалежність сприймалася переважно як парламентське рішення, за яким не стояв біль народу. Лише меншість була готова боротися за свободу та національну гідність. Майдани показали готовність українців до жертв, але справжній злам у свідомості стався саме під час повномасштабної війни.

Сьогодні в Україні зростає кількість людей, які усвідомлюють: у разі поразки вони втратять не лише території, а й право на свою мову, пам'ять і навіть скорботу за загиблими. Ці люди вже пройшли через втрати, тому їм немає чого втрачати, окрім самої України. Саме ця впевненість, попри всі виклики, дає підстави говорити про перемогу.