Суд пояснив, чому бронювання не звільняє від відповідальності за ухилення

Вирок ухвалили у справі про ухилення від призову під час мобілізації. Чоловіка визнали винним за статтею 336 Кримінального кодексу України. До набрання вироком законної сили йому змінили запобіжний захід на тримання під вартою, і в залі суду його взяли під варту.

З матеріалів справи випливає, що у січні 2023 року чоловік самостійно звернувся до територіального центру комплектування для уточнення військово-облікових даних. Він пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до служби. Після цього йому видали мобілізаційне розпорядження та повістку на відправлення до військової частини, однак він відмовився їх отримувати. Представники ТЦК склали акт про відмову у присутності свідків.

Під час судового розгляду обвинувачений стверджував, що в день вручення повістки звернувся до психіатра, а згодом, після працевлаштування на підприємство, отримав офіційне бронювання. Він також посилався на хворобу родичів та необхідність догляду за сім’єю. Проте суд зазначив, що під час проходження військово-лікарської комісії чоловік не висловлював скарг щодо психічного стану, а сімейні обставини не давали йому права на відстрочку відповідно до законодавства.

Ключовим аргументом суду стало те, що отримання бронювання через понад рік після відмови від мобілізації не скасовує відповідальності за раніше вчинене правопорушення. Цей випадок демонструє: наявність бронювання на момент судового розгляду не є підставою для звільнення від відповідальності, якщо саме ухилення відбулося раніше.