Сибіга: виключення Усманова і Фрідмана із санкцій послабить тиск на Москву
Глава МЗС Андрій Сибіга назвав неприйнятними спроби виключити російських бізнесменів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана з санкційних списків ЄС. За його словами, це надіслало б Москві хибний сигнал саме тоді, коли тиск на неї слід посилювати.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга відреагував на дискусію в Євросоюзі щодо долі персональних санкцій проти російських бізнесменів. У дописі в соцмережі Х він нагадав, що Усманов і Фрідман опинилися в списках не випадково: вони є частиною російського агресивного режиму, який веде загарбницьку війну проти України.
«Що змінилося? Нічого. Виключення їх зі списків є неприйнятним і стане неправильним сигналом для Москви в момент, коли тиск, навпаки, потрібно посилювати», — наголосив глава зовнішньополітичного відомства.
За його словами, замість виключень варто рухатися в протилежному напрямку — розширювати індивідуальні санкційні списки, а строк їхнього продовження збільшити з шести до дванадцяти місяців. Це, як зазначив Сибіга, дозволило б зменшити кількість контрпродуктивних ідей, покликаних догодити російським олігархам.
Питання виникло не на порожньому місці. За інформацією чотирьох дипломатів ЄС, Франція приєдналася до Словаччини, яка домагається виключення Усманова із санкційного списку Євросоюзу. Словаччина вже тривалий час наполягає і на виключенні зі списку Фрідмана. Париж, за цими даними, підтримав вимогу щодо Усманова, подавши це як можливий політичний компроміс у переговорах про продовження санкцій.
Юридично йдеться про режим, який вимагає одностайності. Чинні персональні санкції ЄС проти осіб та організацій, пов'язаних із російським режимом і військово-промисловим комплексом РФ, мали бути продовжені до 15 вересня — але для цього потрібна згода всіх держав-членів. Через гострі розбіжності щодо Усманова та Фрідмана Комітет постійних представників країн ЄС (Coreper) продовжив дію персональних антиросійських санкцій лише на 7 днів — до опівночі вівторка, 22 вересня 2026 року.
Що це означає на практиці? Санкційна політика ЄС щодо Росії тримається на принципі консенсусу, і кожна країна-член має право вето. Тому навіть одна держава, яка вимагає виключити конкретне прізвище, здатна загальмувати продовження всього пакета. Коротке семиденне продовження — це фактично технічна пауза, яка дає сторонам час домовитися, але водночас створює невизначеність: якщо згоди не буде, під питанням опиниться весь режим персональних обмежень, а не лише окремі списки.
Для України це питання не зводиться до двох прізвищ. Персональні санкції — один із небагатьох інструментів, який обмежує доступ російських бізнесменів до активів, подорожей і фінансових операцій у Європі. Якщо виключення стануть регулярною практикою, це підірве і сам механізм, і сигнал про єдність ЄС. Позиція Києва, яку озвучив Сибіга, полягає в тому, що послаблення зараз працює проти мети санкцій, тоді як розширення списків і довші строки продовження зробили б режим передбачуванішим і стійкішим до точкового тиску.
Підсумок: найближчі дні покажуть, чи зможуть країни ЄС зберегти одностайність щодо персональних санкцій. Для Москви різниця принципова — продовження чинного режиму означає збереження тиску, а виключення окремих олігархів стало б видимим знаком того, що єдність ЄС дає тріщини.
